Архіви автора

postheadericon Рекомендації батькам по безпеці дитини.

  Використовуючи наведені поради Ви можемо максимально убезпечити  дітей, та в разі необхідно, не втрачаючи часу надати потрібну інформацію.

1.Необхідно зібрати всю інформацію про дитину та вести домашній фото архів.
Завести анкету з вклеєною фотографією дитини:

Ім’я ______________________
Стать_____________________
Дата народження___________
Місце народження__________
Група та резус крові_________
Колір очей_________________
Колір волосся______________
Статура___________________
Особливі прикмети (шрами, родинки, родимі плями та ін.) ____________
Перенесенні операції, захворювання, особливі потреби, ліки, що приймає дитина, окуляри, алергічні реакції на ліки _________________________
Інформація про батьків (родичів, друзів) для контакту _______________
Імена батьків, друзів  __________________________________________
Домашній телефон _______________
Мобільний телефон _______________
Робочий телефон _________________
Адреса __________________________

2.Навчити дитину правилам безпеки для дітей.

  З самого раннього віку навчити притримуватись простих, але дуже важливих та ефективних правил безпеки. Ці правила дитина повинна знати сама та навчити своїх друзів.

  Я завжди питаю дозволу у батьків.

  Я ніколи не буду робити те, що батьки мені не дозволяють  робити,  навіть якщо мені дуже хочеться зараз.

  Я завжди буду гратися та гуляти з батьками, родичами або з кимсь з моїх старих друзів.

  Я ніколи не буду цього робити сам.

  Я маю довіряти своїм відчуттям. Якщо я відчуваю, що роблю щось погане – значить, я маю цього не робити, то му що це може нанести мені шкоду.

  Я вмію казати „ні”. Якщо я відчуваю, що роблять щось погане, то я скажу „ні” та втечу додому.

  Я завжди буду  знати, що деякі незнайомі люд можуть допомогти мені вибратися з небезпечних ситуацій. Це жінки, мами з дітьми, міліціонери у формі, продавці в магазині і аптеці.

  Я знаю, що моє тіло належить лише мені, я нікому не дозволю до мене торкатися без  дозволу батьків.

  Я граюся та гуляю лише в тих місцях, де мені дозволяють батьки.  Я буду уникати місць, де мало світла та людей.

  Я не буду розмовляти зі сторонніми людьми, приймати подарунки від дорослих, давати згоду та сідати до них у машину, гуляти з ними і ходити до них у гості, без дозволу моїх батьків.

  Я навчусь користуватися телефоном в телефонній будці на вулиці та мобільним телефоном.

  Я навчусь набирати 102.

  Я вивчу свою домашню адресу і номер домашнього телефону.

3. Правила безпеки для батьків.

  Будьте готові прийти на допомогу своїй дитині в будь який момент. Зберігати данні та анкети дитини в доступному місці та щорічно оновлювати фото. Тримати під рукою адреси та телефони друзів своїх дітей. Познайомитися зі своїми сусідами. Дізнатися як можна більше про них та їх образжиття. Дослідити місцевість навколо дома, показати дитині безпечні місця для ігор, та місця, які слід дитині уникати. Не наносити ім’я дитини  на одежу, шкільні приналежності або портфелі. Не купуйте дитині речі з її ім’ям.

  Будьте зразком для дитини. Уважно слухайте дитину та задавайте питання. Підтримуйте відкритість дитини та уникнення секретів від батьків. І переконуйте дитину , а не залякуйте.

  Розвивайте в дитині самоповагу і давайте дитині зрозуміти, що Ви її любите такою, як вона є.

  Запевніть дитину у Вашій любові і Вашій постійній підтримці, яке її необхідна, щоб в дошкільному віці уникнути менших проблем, а надалі і більш серйозних.

4. Об’єднуйте зусилля.

  Підтримувати добрі стосунки з сусідами і не лишатися байдужими до їх проблем. Коли дозволяє час, займайтеся волонтерською діяльністю в Вашому районі, приймайте участь в організаційних питаннях. Знання сусідів та оточуючої місцевості  – одна з найважливіших  умов безпеки Вашої дитини.

  Познайомте Ваших близьких та друзів з даними рекомендаціями.

  І на останок, шановні батьки, безпека дітей та їх життя в першу чергу залежить від вміння дітей поводитися в скрутних ситуаціях, обережність з незнайомими людьми, самоповага, відсутність секретів від батьків та наявність певних життєвих навичок.

 ********

postheadericon Українська народна пісня – частина народної медицини

  Українська народна пісня є унікальним явищем у світовій культурі. Вона вражає розмаїттям жанрів, стилів, глибиною змісту, незбагненною й незрівняною за своєю красою й простотою поезії.

  Бо ж недарма народна пісня творилася протягом тисячоліть, а, отже, пройшла такий відбір. Якого не знав жоден музичний жанр.

  Чим уважніша людина до народної пісні, тим легше вона відрізняє зерно від сміття, тим багатша її пожива від цілющої сили справжньої пісні. В чому ж терапевтична дія пісні? Це так званий спеціалізований жанр, у якому майже нічого, іншого, крім емоцій немає. Ще вагітною, майбутня мама вивчає колискові, які незабаром співатиме дитині. Під часу співів і на матір, і на дитину накочуються цілющі хвилі… Наші предки підсвідомо відчували, що ї колискова пісня має лікувальну ( психотерапевтичну дію).Через незбагненно прості й мудрі, теплі гойдання колискового ритму й маминої інтонації передаються дитині душевна рівновага, любов і довір’я до всього живого, один до одного .Нажаль дійсність не завжди прекрасна. Та в душі дитини вже сформувався перший захисний редут – в пам’яті дитини залишається інформація про те, що в житті більше доброго, ніж поганого. Достеменно відомо, що діти, які не знали, не чули, не сприймали у своєму ранньому дитинстві ні колискових, ні повчальних забавлянок чи пестушок, ні приповідок, зростають черствими до людської біди і горя, жорстокими до людей і тварин, загальмованими до навчання і сприйняття оточуючого. Не соромтесь плакати, слухаючи гарну пісню. Дайте волю сльозам. Це ваше очищення. Пісня лікує вашу думку – це відома імперично знайдена істина.

  Лікувальна функція української народної пісні є очевидною і на фізіологічному рівні. Людина свідомо чи несвідомо знаходила найздоровіший, найефективніший спосіб дихання. Недарма дихальні вправи були особливим об’єктом уваги найдавніших лікарів, жреців , воїнів, філософів. Швидкий вдих і повільний видих в узагальненому розумінні це й є пісня. Але незрівнянно глибшою й важливішою функція української народної пісні є на рівні психологічному. Пісня непомітно й завжди несподівано допомагає стати віч -на -віч із своєю бідою, душевною травмою.Бо людині властиво ховатись від власних психічних травм, не визнавати та не помічати їх – це надто болісно. Тому важко лікувати психічні хвороби.

  Через емоційний канал пісня розкриває людині суть її душевної травми, акцентуючи на добрі, красі. Реакцією на розуміння будуть сльози. В нашому сучасному стрімкому житті тепер майже не чути в домівках колисанок наших бабусь. На жаль, зникають українські народні пісні перлини -приповідки, забавлянки, віршовані смішинки, гумористичні небилиці.А чи варто нехтувати народним досвідом?

Навчання музиці

  Часто доводиться чути від батьків: ” А чи є у моєї дитини слух?” “У моєї дитини є музичні здібності, і чи можна їй займатися музикою?” Навчання музиці важливо для кожної дитини, але намагатися “виростити” професійного музиканта з кожної дитини неможливо і не потрібно. А побачити чи є у дитини музичні здібності можна лише в процесі навчання, більш того, саме в процесі навчання відбувається і розвиток музичних здібностей. Заняття музикою необхідні кожній дитині, вони допомагають її загальному розвитку, допомагають розвинути відчуття прекрасного. Навчання музиці покращують характер дітей і благотворно впливають на їх психологічний стан.

  Кожна дитина – це яскрава індивідуальність, це унікальний мир, єдине у своєму роді поєднання особливостей особи, характеру, темпераменту. Нескінченна різноманітність людських типів – це безцінний дар, яким обдарувала нас природа. Маленька дитина – це особа, вже здатна на оригінальне мислення, на вираз власного “Я”, на прояву волі. Щоб розвинути і зберегти в дитині особу, здатну на яскраве самовираження, педагог повинен знаходити до кожної дитини особливий підхід.

  Прийнято вважати, що навчання дітей музиці слідує починати з 5-6 років. Але існує і інша думка: музичне виховання слід починати з внутрішньоутробного періоду. Перш ніж почати вчитися на якому б то ні було інструменті, той, хто навчається – будь то дитина або дорослий – повинен вже духовно володіти якоюсь музикою: так би мовити, берегти її у своєму розумі, носити в своїй душі і чути своїм слухом. Весь секрет таланту і генія полягає в тому, що в його мозку вже живе повним життям музика раніше, ніж він вперше торкнеться до клавіш або проведе смичком по струні; от чому немовля Моцарт “відразу” заграв на фортепіано і на скрипці. Батькам, охочим виховати всесторонньо розвинуту дитину у тому числі і в музичному плані, необхідно починати його виховання ще з внутрішньоутробного періоду. Тобто слухати музику (бажано спокійну і мелодійну), відвідувати музеї і театри. За спостереженнями вчених, у мам, що займаються в період вагітності мистецтвом, часто народжуються діти з добрими здібностями в різних сферах мистецтва. Бажано співати мамам своїй дитині колисанки перед сном, і дуже важливо співати їх не фальшиво, оскільки саме цим можна порушити у дитини музичний слух назавжди.

  Все вищесказане – лише підготовчий, пасивний етап навчання музиці. Але, маючи такий внутрішній музично-слуховий багаж, дитині набагато легше буде навчатися музиці надалі.

postheadericon Адаптація дитини 3-го року життя в дошкільному закладі

  Процес пристосування (адаптації) до дитячого садка проходить досить індивідуально. Одні діти легко і швидко звикають, не примушуючи батьків турбуватися та переживати. Інші, навпаки, звикають довго, хворобливо, а іноді й зовсім не можуть адаптуватися.

  У період адаптації у дитини відбувається зміна динамічних стереотипів – раніше сформованих звичок та устрою життя. Додайте до цього й так звану імунну та фізіологічну ломку, подолання психологічних перешкод. Тому малюк переживає стрес, прояви якого різноманітні – відмова від їжі, сну, спілкування з оточуючими, занурення у себе, плач, хвороби. Щоби адаптація до дитячого садка проходила легше, слід підготувати малюка до того, що скоро у його житті настануть зміни.

  Найбільш оптимальним часом для початку відвідування дитячого садка вважають початок літа або осені.

  Комплектація нових груп дітьми відбувається саме навесні. Тоді йде планування навчально-виховної роботи на новий навчальний рік, виділення коштів на наведення порядку у групових кімнатах, комплектація груп новими іграшками та посібниками, відповідно віку дітей. Тоді навчальний рік розпочнеться у повністю наповненій групі для усіх вихованців одночасно. Але це не означає, що в інший час дитину не візьмуть у дитсадок. Буде дуже добре, якщо вихователь дитячого садка трохи раніше до офіційного початку відвідування групи малюком, познайомиться з майбутнім вихованцем, визначить можливі труднощі і надасть рекомендації з їх корекції ще до того, як дитина почне систематично відвідувати дитячий садок. Щоб контролювати процес адаптації, вихователь дошкільного навчального закладу веде так званий листок адаптації, а також проводить постійну роботу з батьками дитини, які створюють необхідні умови виховання дитини вдома.

  Головною педагогічною умовою успішної адаптації дитини до умов виховання в дитячому садочку є єдність вимог до малюка в сім’ї та дитсадку. З цією метою батьків знайомлять з умовами життя дітей у групі, а також вихователь знайомиться з умовами виховання дитини вдома, його індивідуальних особливостях, звичках. Бажано, щоб умови та вимоги до дитини з боку дорослих максимально співпадали. Стосується це, насамперед, режиму дня, навичок самообслуговування, культури поведінки. Також батьки повинні підготувати до відвідування дитячого садка і саму дитину. По-перше, слід організувати спілкування малюка з іншими дітьми – під час прогулянок, відвідування сімей з дітьми. Малюк повинен навчитися спілкуватися, ділитися іграшками, грати і поводитися у дитячому суспільстві. По-друге, чим більше навичок самообслуговування засвоїть дитина, тим легше буде відбуватися адаптація до дитячого садка. Вирішити це питання – батьківська справа.

  Враховуючи практичний досвід роботи з дітьми, найбільш оптимальним для відвідування дитиною дитсадка вважаємо досягнення малюком трирічного віку. Згідно з вимогами програми виховання дітей у три роки малюк повинен уміти:

  • Вмиватися. З незначною допомогою дорослого мити руки, дотримуючись послідовності: дорослий допомагає засукувати рукава одягу, відрегулювати струмінь води, дитина самостійно змочує руки, бере мило, намилює руки; дорослий показує, як зробити багато піни; дитина повторює намилюючи рухи, змиває мило, умивається, закриває кран; якщо кран тугий, дорослий сам закриває його; дитина самостійно витирає руки та обличчя рушником, дорослий звертає увагу дитини на те, що руки та обличчя повинні бути сухими. Взагалі діти охоче вмиваються самостійно або за нагадуванням дорослого.
  • Доглядати за зовнішнім виглядом. Радіти чистому, красивому одягу, охайній зачісці. Відчувати негативні емоції у зв’язку з брудним одягом та руками, незачесаним волоссям; звертатися до дорослого з проханням допомогти дати лад. Радіти, коли такі неприємні моменти усунено. За нагадуванням дорослого користуватися носовою хустинкою, класти її у кишеню.
  • Правильно поводитися за столом. Прагнути їсти самостійно, відмовлятися від пропозиції «погодувати з ложки». Тримати ложку у правій руці, ретельно пережовувати їжу. Радіти, що уміє їсти самостійно, як дорослий. За нагадуванням дорослого користуватися серветкою. Помічати за показом дорослого красиво накритий стіл, яскравий посуд, смачну їжу. Упізнавати і називати знайомі страви (суп, борщ, каша, котлети, салат, пюре, компот, сік, чай). За нагадуванням дорослих говорити «дякую», допомагати прибирати за собою тарілку, чашку, серветку. Дома мати «улюблену» тарілку, чашку, серветку, із задоволенням спостерігати, як мама миє посуд, робити спроби самостійно вимити свою тарілку та чашку, подати хліб, пиріжок.
  • Доглядати за речами та іграшками. Разом з дорослим та за його показом складати іграшки на місця, вішати речі, ставити взуття. Спостерігати, як дорослий пере, прасує, чистить одяг, брати участь у митті іграшок, купанні ляльок.
  • Одягатися. Вчитися за показом дорослого знімати і вдягати одяг, розстібати великі ґудзики, шнурувати чоботи. Знати свої речі, радіти чистому одягу.
  • Грати. У грі відображати процеси умивання, одягання, їжі; годувати, купати, одягати іграшки (ляльок, звіряток тощо), «вчити» свої улюблені іграшки правильно їсти, вмиватися; у іграх-демонстраціях з іграшки, які показує вихователь, допомагати ляльці правильно вдягатися, приносити Зайчику усе необхідне для купання маленький зайченят тощо.

  По-третє, необхідно привчити дитину до певного режиму дня, в якому відведено місце різним видам діяльності (гігієнічні процедури, прийом їжі, ігри та заняття, прогулянка, елементарна праця та інші). По-четверте, малюк повинен знати, що таке дитячий садок, чим там займаються діти. Також у дитини слід стимулювати бажання відвідувати групу. Для цього дитині розповідають про життя в дитячому садку, розглядають ілюстрації, ходять до дитсадка під час денної прогулянки дітей і спостерігають за ними.

  Приблизно за місяць до початку систематичного відвідування дитячого садка (коли буде зібрано усі необхідні документи та пройдено медичний огляд), добре, якщо Ви домовитесь з адміністрацією, і будете приходити разом з дитиною тільки на час денної прогулянки. Так дитина познайомиться з вихователем, дітьми, звикне до них, навчиться спілкуватися, у неї з’являться перші враження про життя у дитсадку. Важливо, щоб цей досвід був позитивним і сприяв виникненню бажання дізнатися, що іще цікавого в садочку. Обов’язково потоваришуйте з вихователями (їх, як правило, два) і помічником вихователя. Робіть це поступово. Довіра дитини до вихователя є неодмінною умовою гарного самопочуття і розвитку дитини у дошкільному навчальному закладі.

  З часом, дитину можна буде приводити в садочок з ранку до денного сну. На це піде іще деякий час. Будьте терплячими, показуйте дитині, що Ви раді з того, що вона вже доросла і ходить до дитсадка, до дітей. Користуйтеся тим, що дитина виявляє потребу робити все самостійно, але при цьому враховуйте фактичний рівень її можливостей. Завдання дорослих – підтримувати прагнення до самостійності, не згасити його критикою незграбних дій дитини, не знищить віру дитини у власні сили. Допоможіть малюку помітити зростання своїх досягнень, відчути радість переживання успіху в діяльності. Частіше акцентуйте увагу на радісних моментах спілкування з дітьми та дорослими в дитячому садку, розпитуйте дитину про її враження.

  Коли пройде певний час, спробуйте залишити дитину на денний сон. Обов’язково скажіть їй, що коли вона прокинеться, Ви одразу її заберете. Не обов’язково одразу спати до фактичного підйому. Спочатку можна спробувати тільки заснути, а коли малюк прокинеться – сказати, що мама вже прийшла. Так Ви зможете заспокоїти дитину, переконати її в тому, що додому малюка забиратимуть ЗАВЖДИ. Адже страх розлучення з близькими людьми, а тим більше з мамою – найбільш сильний страх (і, погодьтеся, не тільки дитячий!). Сподіваємось, що Ваша дитина поступово звикне до щоденного відвідування дитячого садка на увесь день. У вечірні години у дітлахів немало цікавих справ – загартування, вечори розваг, самостійна ігрова діяльність та багато іншого.

Бажаємо Вам та Вашій дитині швидкої та безболісної адаптації!

postheadericon Поради щодо виховання обдарованої дитини в сім’ї

  Розвиток творчих здібностей особистості – це одвічний гуманістичний принцип. Ще стародавні греки вважали, що самостійна, а отже, і творча особистість здатна самовіддано служити своєму народу і державі. Кожна держава зацікавлена у вихованні такого могутнього інтелектуального потенціалу, як обдаровані, талановиті діти.

  З метою виховання обдарованої дитини, в Україні за участю Президії АН України, МОН України й ряду інших міністерств та відомств, створена комплексна програма пошуку, навчання і виховання обдарованих дітей і молоді “Творча обдарованість”.

  Мета програмистворення оптимальної соціально та економічно обґрунтованої мережі установ, закладів для обдарованих дітей, підготовка навчальних планів, підручників, науково-методичної продукції, підготовка кадрів до роботи з обдарованими дітьми.

  Обдарованість – це високий рівень здібностей людини, що дозволяє їй досягти особливих успіхів у певній галузі діяльності. Розрізняють загальну і спеціальну обдарованість. Загальна розумова обдарованість виявляється в оволодінні всіма видами діяльності, для успішного здійснення яких необхідні певні розумові якості. Спеціальна обдарованість пов’язана з певними видами діяльності, в яких вона найбільше розвивається.

  Розрізняють обдарованість:

· соціальну – лідерську;

· художню – музичну, образотворчу, сценічну;

· психомоторну – спортивні здібності;

· інтелектуальну – здатність аналізувати, мислити, зіставляти факти (серед інтелектуальних дітей є такі, які навчаються відмінно з 1-2 предметів і не встигають з інших);

· академічну – надзвичайна здатність до навчання взагалі, стають відмінними спеціалістами;

· творчу – нестандартне бачення світу й нешаблонне мислення (але такі діти часто не досягають поставленої мети і є невдахами. З дитинства вони всіх дратують. Важливо таку дитину побачити і допомогти їй).

  Усі обдаровані діти мають потребу в знаннях, яскраво виражений інтерес до певної галузі знань. Немає потреби примушувати їх вчитися, вони самі шукають собі роботу, частіше складну інтелектуальну, із задоволенням нею займаються, присвячуючи їй увесь свій вільний час. Обдаровані діти вільно і швидко оволодівають відповідними вміннями і навичками. Вони показують високий рівень досягнень.

  Обдарована дитина шукає спілкування з дорослими, бо ті розуміють її краще, ніж однолітки, які часто насміхаються, дають прізвиська. Обдаровані діти часто перебільшено емоційні, вони запальні, легко збуджуються через дрібниці, але це не вередування, а виявлення багатства їх натури.

  Творчі діти рідко бувають спокійними, вони страждають від своєї винятковості, але багатьох рятує тонке відчуття гумору, вони цінують його. У них особлива мова, особливе сприйняття. Тому такі якості обдарованих дітей вимагають особливого підходу до них, і не випадково за рішенням Всесвітньої організації охорони здоров’я входять до “групи ризику”. Вони потребують особливого виховання, спеціальних, індивідуальних навчальних програм, спеціально підготовлених вчителів, шкіл.

  Фахівці давно відмітили, що обдаровані діти часто виростають в інтелігентних сім’ях, і справа тут зовсім не в особливих генах геніальності, а справа в сімейній атмосфері, в системі сімейних цінностей.

  Взагалі батьки заохочують і бажали б розвивати в своїй дитині пізнавальні потреби та різні здібності, але роблять вони це по-різному. Деякі батьки прагнуть до того, щоб дитина запам’ятала більше фактів, назв, подій, відчувала гордість за свої знання.

  Психологічні дослідження показують, що пізнавальна мотивація виявляється у формі дослідницької, пошукової активності, чутливості до нового, новизни ситуацій, знаходження нового у звичайному.

  Для виявлення обдарованості використовують різні методи: від найпростішого батьківського спостереження до спеціально розроблених стандартизованих та тестових завдань.

  Батьки використовують виховні стратегії: стратегія прямого виховного впливу, де вони постійно пропонують дітям якісь розвиваючі ігри, вправи. Інколи ця стратегія дає результати, але дуже часто в дитини виникає внутрішня протидія. Друга категорія батьків вважає, що вивчати та розвивати їхню дитину повинні фахівці. Але не потрібно повністю перекладати всі турботи на плечі інших, а самим знаходитись осторонь.

  Третя стратегія – коли батьки дають вибір своїй дитині й намагаються підібрати гарну школу, не контролюючи розвиток здібностей.

  Найголовніше в таких сім’ях – атмосфера пізнавальних інтересів самих батьків (самі читають, ходять на виставки, не нав’язуючи свого інтересу). Така стратегія саморозвитку виявилась найефективнішою.

  Властивістю таланту є свідомий, поглиблений, всебічний розвиток обдарованості. У кожній дитині закладені певні здібності, тільки в одних вони виявляються дуже яскраво й виразно, а інших залишаються дрімати всередині. Здібності можуть виявлятися і в ранньому дитинстві, і в зрілому віці. Від народження всі діти здібні, однак такі рівні здібностей, як обдарування, талант і геніальність притаманні далеко не кожному. Батьки повинні добре знати, що обдаровані діти швидше за інших виконують завдання, прагнуть до самостійності, до розв’язання завдань проблемного характеру або таких, які вимагають кмітливості, різних способів розв’язання, творчості.

  Розвиток здібностей нерозривно пов’язаний із формуванням інтересу. Обдарованість і талант не люблять тиску. Більшість дітей конфліктують з учителями, батьками в разі нетактовного ставлення, відсутності уваги або належного розумового навантаження. Ці діти відрізняються гарною пам’яттю, багатим словниковим запасом, вони надзвичайно гостро переживають невдачі, часто перебувають у стресовому стані, впертість і прагнення довести розпочату справу до кінця, що нерідко сприймається дорослими як вередливість, а допитливість може оцінюватися як порушення норми.

  Батькам потрібен індивідуальний підхід до вирішення проблемних питань з дитиною. Вони повинні здійснювати контроль над читанням дитини, захопленнями, але спрямувати свою діяльність на організацію допомоги дитині, збільшити ступінь самостійності, здатність до ефективного вирішення різного роду проблем, створити умови для забезпечення позитивного емоційного стану обдарованої дитини, позитивно-стійкого ставлення до життя, творчої діяльності. Стосунки батьків повинні будуватися на довір’ї. Допомога не може мати форму наказу, батьки повинні формувати в дітей стійкість у тихотравмуючих ситуаціях, навчати навичкам саморегуляції, набуття вміння щодо адаптації у соціально значущому середовищі без зниження потреби в реалізації обдарованості.

  Батьки повинні особливу увагу приділяти розвиткові пізнавальних інтересів дитини, адже завдяки їм формуються основні інтелектуальні вміння, необхідні для засвоєння знань, закладається основа для дальшого успішного оволодіння знаннями. Василь Сухомлинський зазначав, що до кожної дитини треба підхід. Тому батьки повинні розвивати у своїх дітей активну пізнавальну діяльність, зацікавлювати дитину різними видами завдань (пошукових, логічних, ігрових).

  Дитина не тільки повинна засвоїти певну суму знань, а й навчитися спостерігати, порівнювати, виявляти взаємозв’язок між поняттями й міркувати. А добитися це можливо лише засобами, що активізують пізнавальну діяльність.

  Робота над розвитком пізнавальних інтересів дитини, активізує її діяльність, підвищує продуктивність праці. Звичайно, батьки не повинні залишати дитину наодинці зі своїми проблемами. Батьківська допомога має бути обережною, зваженою, вона має наштовхувати дитину на власні розв’язки, а не насаджувати свої.

  Головне завдання батьків – прагнути, щоб навчальна праця їх дитини приносила їй радість, а не муки й гіркоту невдач. Дитина, яка захоплена справою, яка їй до вподоби, виявляє наполегливість, силу волі, критичне ставлення до загальновідомого. В творчості дитина може реалізувати усі наявні в неї знання, уміння та здібності.

  Батькам потрібно знати, що обдарована дитина прагне довірливого спілкування. Вона хоче бачити у батьках мудру дорослу людину, яка збагатить її уявлення про світ і про саму себе, допоможе подолати труднощі. Дітям дуже хочеться, щоб батьки сприймали їх як рівноправних в особистісному плані партнерів. Їм не хочеться, щоб їх повчали, вони прагнуть рівноправного спілкування, щоб їх сприймали як особистості й реагували на них як на особистість. Звичайно, перед батьками стоїть проблема формування й плекання не просто особистості, а особистості обдарованої, особистості свідомого українського громадянина.

  Педагоги мають навчити батьків розвиткові творчих здібностей і обдарованості у їхніх дітях. Тут важливе значення мають відкриті запитання, творчі дискусії, глибоке знання батьками психологічної сутності творчого процесу, віра в інтелектуальні сили дитини.

  Для дитини батьки повинні створити умови, щоб обдарована дитина мала змогу самостійно здійснювати свою індивідуальну діяльність. Завдання батьків полягає в максимальному сприянні, стимулюванні активності та розвитку в дитини винахідливості, ініціативи, творчого підходу до навчання. Бажано , щоб у дитини був улюблений затишний куточок, де вона може повністю усамітнитися і спокійно подумати. У кімнаті дитина повинна відчувати атмосферу творчості, розкутості на уміння знаходити розв’язок нестандартних ситуацій, як націленість на відкриття нового.

  Розвиваючи творчі здібності дитини, батьки виконують суспільний запит щодо формування особистості, здатної самостійно мислити, приймати сміливі й нестандартні рішення, творчо ставитись до праці. Саме такі творчі особистості мають високий рівень національної самосвідомості, що виявляє причетність їх до споконвічних духовних цінностей українського народу.

А допоможуть їм такими стати їх перші порадники – батьки.

 ******************

postheadericon Оцінка умінь і навичок дитини

  Пам’ятайте, що всі дітки розвиваються індивідуально і не чекайте від своєї дитини точного слідування за графіком. Тим не менше, якщо дитина не освоїла більше трьох умінь у зазначений термін, консультація лікаря не буде зайвою.

Навички дитини відповідно до віку:

1.5 року
* Бере дрібні предмети двома пальцями – великим і вказівним
* Може побудувати башту з 3 кубиків
* Їсть ложкою
* Може зняти майку або сорочку, шапку
* Допомагає в роботі по дому
* Грає в м’яч (ловить, б’є по м’ячу)
* Знає частини тіла та особи, на прохання може вказати на них пальцем

2 роки
     * Піднімається по сходах без підтримки
* Вільно бігає
* Стрибає на двох ногах
* Підкидає предмет (м’яч) вгору
* Витирає руки
* Може намалювати пряму лінію, точку
* Вимовляє поспіль 2 слова
* Виконує прохання з 3-4 слів

3 роки
* Може вживати слова у множині
* Називає своє ім’я і прізвище
* Їздить на стійкому велосипеді
* Може стояти кілька секунд на одній нозі
* Миє руки самостійно
* Може одягнути деякі речі (труси, майка, шкарпетки, кофта)
* Намагається застібати гудзики
* Може намалювати прості фігури, круг

4 роки
* Дає визначення простим словами
* Може назвати кілька антонімів до простих слів
* Перемальовує прості фігури
* Малює людину з кількох елементів
* Стрибає на одній нозі
* Ловить м’яч під час бігу
* Застібає гудзики та блискавку
* Будує башту з 7-8 кубиків

5 років
* Може утримувати рівновагу на одній нозі більше 10 секунд
* Може ходити на п’ятах
* Малює людину з рисами обличчя, пальцями
* Описує предмет за формою, кольором, запахом, смаком
* Може дати розгорнуте визначення знайомими простими словами

**********

postheadericon Кабінет логопеда

Консультацію проводить

ВЧИТЕЛЬ – ЛОГОПЕД

РЯБИК МАРИНА АНАТОЛІЇВНА

Форми  та напрямки  роботи  вчителя логопеда  на   логопункті   дошкільного навчального закладу

  За даними  статистики з кожним роком зростає  кількість дітей раннього віку з недоліками мовлення. У дітей середнього та старшого віку ці відхилення ускладнюються, набувають різноманітних форм мовленнєвих порушень. Найбільша  кількість дітей з мовленнєвими порушеннями виявлена у віці 4 – 6 років (85 – 90 %).

  У зв’язку зі збільшенням кількості дошкільників з різними формами мовленнєвих порушень, неможливістю надання допомоги  лише в межах спеціалізованих дитячих закладів з логопедичними групами, зростає роль «наймолодшої» форми організації корекційно-розвиткової допомоги дітям з недоліками мовлення – дошкільних логопедичних пунктів.

  Особливостями роботи на логопедичному пункті дошкільної установи у порівнянні із роботою в логопедичній групі  спеціалізованого закладу  є :

  • різна кількість дітей, з  якими працює логопед   (у групі – 12; на логопункті – не менш, як 25);
  • склад дітей логопедичної групи не змінюється  на протязі навчального року; на логопункті  діти вибувають та зараховуються на протязі року;
  • мовленнєві висновки дітей логопедичної групи одного типу, що забезпечує можливість використання спеціальних програм;
  • логопункт одночасно відвідують діти з  різними мовленнєвими висновками;
  • діти логопедичного закладу отримують індивідуальну корекційну допомогу  2-3 рази на тиждень, діти на логопедичному пункті «порційно».

  Основними  формами корекційно-розвиткової роботи  з дітьми на логопункті  є підгрупова  та  індивідуальна.

  Підгрупові  заняття  проводяться  підгрупами по 4-5 чоловік тричі на тиждень (заняття з розвитку звуковимови, підготовки до грамоти та попередження дизграфії, робота над лексико-граматичними засобами мовлення). Індивідуальна робота з дитиною відповідно до її мовленнєвого висновку включає постановку, автоматизацію, диференціацію визначених звуків, роботу над подоланням проявів недорозвитку мовлення на лексико-граматичному рівні, над ритмом та просодикою мовлення тощо. Разом з традиційною формою індивідуальних занять використовуються заняття у присутності іншої дитини, яка у цей час за завданням логопеда та на матеріалі підібраних ним ігор працює самостійно над розвитком дрібної моторики, просторових уявлень, відчуття ритму тощо. Така форма роботи використовується переважно із тими дітьми, що у присутності однолітків почуваються вільніше, наслідують моделі роботи, отримують додаткову мотивацію до аналізу та контролю власного мовлення.

  Загальний успіх корекційно-розвиткового навчання в  умовах логопедичного пункту визначений сумісними зусиллями логопеда та батьків. Ефективність набутих навичок у використанні поставлених «свіжих» звуків у  великій мірі залежить від сумлінного ставлення батьків до процесу  виправлення мовлення власної дитини за вказівками та завданнями фахівця.

  «Комп’ютерізація» населення дає можливість спілкування та зворотнього зв’язку з батьками, як при наданні завдань, так і при  деяких питаннях  консультування, але не замінює  консультацій-зустрічей, що проводяться логопедом раз  на тиждень у другу половину дня.

  Вчитель – логопед працює у тісному контакті з усіма службами дошкільного закладу: педагогічними, психологічними, медичними. Висновки логопедичного обстеження співвідносяться зі спостереженнями інших фахівців.

  Основна мета цього діагностичного напрямку роботи логопеда – прогноз ймовірних труднощів в навчанні, визначення причин мовленнєвих недоліків.

  Корекційний напрямок  роботи  вчителя-логопеда забезпечує системний корекційний вплив на мовленнєво-пізнавальну діяльність дитини. При цьому логопед не тільки проводить корекційні заняття, але й забезпечує корекційно-логопедичний супровід навчання і виховання кожної  дитини, яка потребує допомоги, проводить консультативну роботу з  батьками, педагогами.

  Аналітичний напрямок передбачає аналіз впливу корекційної роботи на мовленнєвий розвиток дитини з порушеннями мовлення та його оцінку, забезпечення взаємодії між фахівцями, а також врахування взаємозв’язку розвитку і корекції  різних сторін особистісної, пізнавальної  та мовленнєвої діяльності дитини.

  Консультативно-просвітницький та превентивний напрямок є також важливою частиною роботи  вчителя-логопеда  з батьками та педагогами дошкільного закладу. Ця робота реалізується у формах систематичних виступів на батьківських зборах, педагогічних нарадах, анкетуванні батьків, різних видах та формах консультування, залученні педагогів та батьків до процесу  закріплення наслідків корекції вад звуковимови у  дітей.

  Організаційно-методичний аспект діяльності вчителя-логопеда складається з підготовки та участі в підготовці документів на  міську  ПМПК, участі у методичних  об’єднаннях вчителів-логопедів, педагогічних нарадах,  оформленні документації логопедичного пункту.

     

postheadericon Результати суботника «Чисте довкілля»

postheadericon Будні дитячого садка

postheadericon ЧИ СКЛАДНО СТАТИ ШКОЛЯРЕМ

  Психологічна готовність до школи  – це такий рівень психологічного розвитку дитини, який створює умови для успішного опанування діяльності.

        Наявні емпіричні дані, які стосуються психологічної готовності дітей 6-7 – річного віку до навчання в школі, свідчать, що більшість дітей цього віку – від 50% до 80% –  так чи інакше ще не повністю готові до навчання в школі та повноцінного засвоєння шкільних програм, що діють у початкових класах: багато хто з дітей, можливо, й готовий за своїми фізичними показниками до навчання, проте за рівнем психологічного розвитку перебуває на рівні дошкільника.

      Психологи виділяють декілька основних ліній, за якими необхідно здійснювати підготовку дітей до школи.

  • По – перше, це загальний психічний розвиток. На той час, коли дитина стане школярем, її загальний психічний розвиток повинен досягти певного рівня. Йдеться, в першу чергу, про розвиток пам’яті, уваги та – особливо – інтелекту. Мається на увазі як запас знань і уявлень, що існує, так і вміння виконувати деякі дії про себе, тобто аналізувати, порівнювати, виділяти головні ознаки, робити елементарні логічні висновки. Отже, батькам і педагогам, в першу чергу, необхідно прагнути розвивати розумові здібності дітей, а не формувати навички читання та письма. Необхідно не просто накопичувати розрізнені знання, уявлення про предмети та їхні властивості, а розвивати вміння бачити зв’язки  та закономірності, формувати бажання зрозуміти що до чого; допомагати дітям розвивати спостережливість, виробляти вміння описувати й порівнювати різні предмети тощо.
  • По – друге, це виховання вміння довільно володіти собою. У дитини дошкільного віку яскравими є сприйняття та увага, що легко переводиться з одного на інше, і непогана пам’ять, але довільно володіти ними вона ще як слід не вміє. Вона може надовго та в деталях запам’ятати якусь подію або розмову дорослих (яка, можливо, не призначалася для її вух), якщо вони чимось привернули ї увагу, але зосередитися більш – менш тривалий час на тому, що не викликає в неї безпосереднього інтересу, дитині складно. А тим часом це вміння необхідно виробити до моменту вступу до школи. Так само, як і вміння ширшого плану – робити не тільки те, що хочеться але й те, що необхідно. Уміння керувати своєю поведінкою забезпечить дитині можливість витримувати шкільний режим, організовуватися на уроці.
  • По – третє, це формування навичок спілкування з дорослими й однолітками. Навчальна діяльність за своєю сутністю – діяльність колективна. Учні повинні вчитися ділового й неформального спілкування одне з одним. Для маленького учня усе це є складним – починаючи від простого вміння слухати відповідь однокласника й закінчуючи оцінюванням результатів його діяльності. Таке спілкування не може виникнути без певної бази: дітей необхідно вчити слухати не перебиваючи, уміти вибачатися та вибачати самим, співчувати, домовлятися, зважати на думку іншого, а також сприймати позицію вчителя, його професійну роль. У цьому разі дорослий стає незаперечним авторитетом, зразком для наслідування: його вимоги виконують, на його зауваження не ображаються, навпаки, намагаються виправити помилки. Діти, які готові в цьому плані до шкільного навчання, розуміють умовність навчального спілкування.
  • По – четверте, готовність до школи передбачає також певне ставлення до себе. Продуктивна навчальна діяльність припускає адекватне, об’єктивне ставлення дитини до своїх здібностей, результатів роботи, поведінки.
  • І по – п’яте, за умови психологічної готовності до школи домінує пізнавальний інтерес, у дитини сформоване правильне уявлення про школу, позитивне ставлення до шкільних занять, правил поведінки в групі дітей і з дорослими.

 *************

postheadericon Консультація для батьків по роботі з оздоровлення та фізичного виховання дитини

       Роботу з оздоровлення та фізичного виховання слід проводити на основі спільних спостережень, пошуків педагогів, медиків та батьків. Згідно з програмою «Дитина» педагоги ставлять перед собою мету:

  • розроблення та втілення нових організаційно-педагогічних нетрадиційних форм і методів виховання та навчання дошкільнят (з урахуванням побажань батьків);
  • залучення батьків до активної участі в навчально-оздоровчий роботі;
  • збереження та зміцнення фізичного й психічного здоров’я дітей, підвищення фізичної та розумової працездатності;
  • розвиток кожної дитини за індивідуалізованою програмою, оздоровлення дитячого організму;
  • формування життєво важливих видів основних рухових дій: ходьби, бігу, метання, лазіння;
  • розвиток сили, швидкості, координації рухів, гнучкості;
  • сприяння формування правильної постави, профілактика плоскостопості;
  • загартування, профілактика застудних захворювань.

       Найбільш ефективними для виконання програми є створення умов для емоційного благополуччя дитини; побудова навчальної діяльності в динамічному режимі, а також оздоровчі заходи, як-от: вправи з формування правильної постави, профілактики плоскостопості, різновиди масажу. А також аромотерапія, фітотерапія, плавання, психологічні ігри з розвитку рухової активності та розвитку пластики, роздільне харчування, міні-туризм, спортивні свята, розваги.

      Зупинимося детальніше на оздоровчих заходах, основним з яких є загартування. Окрім повітряних та сонячних ванн, купання в літніх басейнах, широко слід застосовувати обливання ніг контрастною водою після денного сну, ритмічна гімнастика, аеробіка, заняття на тренажерах у спортивній залі, на майданчику.

    Після сну дітям можна запропонувати доріжку здоров’я” – обливання ніг контрастною водою, потім ходіння по фланелевий серветці, що розстелена на ребристому або голчастому килимку і змочена 10% розчином солі. Тривалість процедури (діти тупають, підстрибують на доріжці) збільшується від 3 (початковий етап) до 15 секунд. Потім малята по черзі витирають ступні ніг об сухе махрове простирадло, розстелене на підлозі.

      Після сну необхідно використовувати загартування повітрям різної температури. Діти виконують легку гімнастику в спальні, а потім переходять до виконання наступних вправ у груповій кімнаті, де температура після провітрювання нижча за ту, що на вулиці (влітку або навесні).

      Тренування дрібної моторики. Це вправи з розгляду пальчикової гімнастики, які однаково подобаються дітям як молодшого, так і старшого дошкільного віку.

  Для урізноманітнення вправ можна підібрати багато цікавого природного та ігрового матеріалу: кільця-еспандери, каштани, шишки, набори пористих губок, маленькі дзиґи, кольорові мотки ниток (для перемотування), набори мотузочків, шнурки для розв’язування та зав’язування вузлів, мозаїку для складання.

    А ще малята дуже люблять горіховий масаж” – затиснувши в долоні, перекочують два волоські горіхи 2-3 секунди. Це активізує енергетичні точки.

   Такі прості види масажу слід постійно використовувати під час фізкультхвилинок, на заняттях, у перервах між заняттями, на фізкультурі тощо. Вправи на координацію правої та лівої руки, де потрібні увага, зосередженість, проводяться на початку заняття.

  Крапковий масаж. Використовується в роботі зі старшими дошкільниками. Його проводити можуть самі батьки за умови відповідного позитивного емоційного настрою. Себто не за вимогою – „це потрібно”, а за бажанням: “я хочу, бо від масажу мені добре”. Попередньо з дітьми проводиться навчання техніки крапкового масажу.

  Масаж стопів ніг. Це різновид самомасажу, який можна використовувати за будь-яких умов: удома, в дитячому садку, в поході, на тренуванні – як сидячи, так і стоячи. Можна використовувати різні комплекси вправ, де діти руками погладжують, розминають, розтирають стопи ніг або розминають стопу стопою, виконують колові рухи, згинають та розминають стопи. М’ячі різного розміру з гладкою та ребристою поверхнею перетворюються на чудовий масажер, коли їх катати стопами вперед-назад по колу. Те саме можна сказати про ходіння по довгих та коротких гімнастичних палицях, а також по канату.

Секс шоп Купить мед. справки