Архіви рубрики ‘Логопедичний кабінет’

postheadericon Причини появи мовної патології

В останні роки значно зріс відсоток дітей з мовленнєвими порушеннями. Крім того, з року в рік зростає кількість таких, які практично не говорять.

Коли дитина не промовляє жодного слова, намагайтесь допомогти їй. Передусім треба визначити причини тривалого мовчання. Уважно придивіться до малюка: йому вже третій рік, і ви весь час поруч. Що ж саме, на вашу думку, не дає йому змоги заговорити раніше? Що спровокувало запізніле мовлення?

Перша причина

Домінування процесу розуміння мовлення співрозмовників пригнічує процес активної мовної діяльності дитини. Вона здатна показати рукою, вказати поглядом, поворотом голови безліч речей, про які її запитують, правильно виконати вказівки дорослого. А  той очікує від неї появи перших слів, покладаючись на те, що вона розуміє їх, і не переймаючись потребою створення ситуацій предметної дії. Коли малюк активний у різних життєвих проявах, зацікавлено і з розумінням слухає дорослого, то врешті-решт  він заговорить. Це, найімовірніше, буде “прорив” мовленнєвої активності, що приємно здивує тих, хто поруч із ним.

Друга причина

Етап оволодіння дитиною словами-назвами тривалий час лишається незмінним. Дорослі просто називають предмети та об’єкти, які викликають у неї інтерес, і зовсім не пояснюють їхні ознаки та властивості, не показують, як можна діяти з ними. Розповіді, бесіди, читання творів художньої літератури, спільні ігри з малюком лише поодинокі.

Третя причина

Батьки вважають, що прояви їхньої любові забезпечать повноцінний мовленнєвий розвиток дитини, і вживають лагідні слова до неї протягом  перших двох років. Вони не усвідомлюють, що суто емоційне спілкування (як види діяльності) має домінувати значно коротший відтинок часу.

Четверта причина

Велика кількість іграшок. яких у дитини стає дедалі більше, захоплює її. Їй досить звичайного маніпулювання ними, причому вона проявляє лише звукову активність. Задоволені й дорослі, вважаючи, що малюк уже здатний бавитися сам, не набридає їм, і що з окремих звуків неодмінно вийдуть слова.

П’ята причина

Поява так званих дитячих слів – цілком закономірний процес. Дитина ще не здатна вимовити слово так, як воно звучить в устах дорослого. Розвиненість м’язів її артикуляційного апарата ще не досконала, що й призводить до спотворення, заміни, пропусків звуків мовлення. Дитячий же варіант слова розчулює, захоплює дорослих, і вони, щоб подовжити свій емоційний стан чи викликати таку саму втіху в знайомих та родичів, вживають це слово й у власному мовленні. Тож дитина має спотворений зразок для наслідування і не відчуває потреби в удосконаленні своєї звуковимови.

Шоста причина

“Зчитуючи” жести, звукокомплекси, міміку дитини, батьки розуміють усе це й ураз задовольняють її потреби. Отже, для неї не актуалізується необхідність докладати мовленнєві зусилля.

Сьома причина

Дорослі переважно здійснюють догляд за малюком, а мовленнєвому спілкуванню не надають належного значення та ваги. Його голосові реакції лишаються поза увагою й без відповіді, стимул їх активізації та розвитку  відсутній. Відтак збіднене мовленнєве середовище перешкоджає мовленнєвому зростанню дитини. Але ж вона не має іншого способу навчитися говорити, як лише наслідуючи мовлення дорослих.

Отже, мовленнєвий розвиток дитини – вагома складова і показник її психічного, розумового та емоційного розвитку. Недоліки та вади мовлення, які можуть виникнути в різні періоди дитинства, позначаються на інтелектуальному та комунікативному розвиткові, руйнують особистість, спричинюють соціальну незрілість.

postheadericon Кабінет логопеда

Консультацію проводить

ВЧИТЕЛЬ – ЛОГОПЕД

РЯБИК МАРИНА АНАТОЛІЇВНА

Форми  та напрямки  роботи  вчителя логопеда  на   логопункті   дошкільного навчального закладу

  За даними  статистики з кожним роком зростає  кількість дітей раннього віку з недоліками мовлення. У дітей середнього та старшого віку ці відхилення ускладнюються, набувають різноманітних форм мовленнєвих порушень. Найбільша  кількість дітей з мовленнєвими порушеннями виявлена у віці 4 – 6 років (85 – 90 %).

  У зв’язку зі збільшенням кількості дошкільників з різними формами мовленнєвих порушень, неможливістю надання допомоги  лише в межах спеціалізованих дитячих закладів з логопедичними групами, зростає роль «наймолодшої» форми організації корекційно-розвиткової допомоги дітям з недоліками мовлення – дошкільних логопедичних пунктів.

  Особливостями роботи на логопедичному пункті дошкільної установи у порівнянні із роботою в логопедичній групі  спеціалізованого закладу  є :

  • різна кількість дітей, з  якими працює логопед   (у групі – 12; на логопункті – не менш, як 25);
  • склад дітей логопедичної групи не змінюється  на протязі навчального року; на логопункті  діти вибувають та зараховуються на протязі року;
  • мовленнєві висновки дітей логопедичної групи одного типу, що забезпечує можливість використання спеціальних програм;
  • логопункт одночасно відвідують діти з  різними мовленнєвими висновками;
  • діти логопедичного закладу отримують індивідуальну корекційну допомогу  2-3 рази на тиждень, діти на логопедичному пункті «порційно».

  Основними  формами корекційно-розвиткової роботи  з дітьми на логопункті  є підгрупова  та  індивідуальна.

  Підгрупові  заняття  проводяться  підгрупами по 4-5 чоловік тричі на тиждень (заняття з розвитку звуковимови, підготовки до грамоти та попередження дизграфії, робота над лексико-граматичними засобами мовлення). Індивідуальна робота з дитиною відповідно до її мовленнєвого висновку включає постановку, автоматизацію, диференціацію визначених звуків, роботу над подоланням проявів недорозвитку мовлення на лексико-граматичному рівні, над ритмом та просодикою мовлення тощо. Разом з традиційною формою індивідуальних занять використовуються заняття у присутності іншої дитини, яка у цей час за завданням логопеда та на матеріалі підібраних ним ігор працює самостійно над розвитком дрібної моторики, просторових уявлень, відчуття ритму тощо. Така форма роботи використовується переважно із тими дітьми, що у присутності однолітків почуваються вільніше, наслідують моделі роботи, отримують додаткову мотивацію до аналізу та контролю власного мовлення.

  Загальний успіх корекційно-розвиткового навчання в  умовах логопедичного пункту визначений сумісними зусиллями логопеда та батьків. Ефективність набутих навичок у використанні поставлених «свіжих» звуків у  великій мірі залежить від сумлінного ставлення батьків до процесу  виправлення мовлення власної дитини за вказівками та завданнями фахівця.

  «Комп’ютерізація» населення дає можливість спілкування та зворотнього зв’язку з батьками, як при наданні завдань, так і при  деяких питаннях  консультування, але не замінює  консультацій-зустрічей, що проводяться логопедом раз  на тиждень у другу половину дня.

  Вчитель – логопед працює у тісному контакті з усіма службами дошкільного закладу: педагогічними, психологічними, медичними. Висновки логопедичного обстеження співвідносяться зі спостереженнями інших фахівців.

  Основна мета цього діагностичного напрямку роботи логопеда – прогноз ймовірних труднощів в навчанні, визначення причин мовленнєвих недоліків.

  Корекційний напрямок  роботи  вчителя-логопеда забезпечує системний корекційний вплив на мовленнєво-пізнавальну діяльність дитини. При цьому логопед не тільки проводить корекційні заняття, але й забезпечує корекційно-логопедичний супровід навчання і виховання кожної  дитини, яка потребує допомоги, проводить консультативну роботу з  батьками, педагогами.

  Аналітичний напрямок передбачає аналіз впливу корекційної роботи на мовленнєвий розвиток дитини з порушеннями мовлення та його оцінку, забезпечення взаємодії між фахівцями, а також врахування взаємозв’язку розвитку і корекції  різних сторін особистісної, пізнавальної  та мовленнєвої діяльності дитини.

  Консультативно-просвітницький та превентивний напрямок є також важливою частиною роботи  вчителя-логопеда  з батьками та педагогами дошкільного закладу. Ця робота реалізується у формах систематичних виступів на батьківських зборах, педагогічних нарадах, анкетуванні батьків, різних видах та формах консультування, залученні педагогів та батьків до процесу  закріплення наслідків корекції вад звуковимови у  дітей.

  Організаційно-методичний аспект діяльності вчителя-логопеда складається з підготовки та участі в підготовці документів на  міську  ПМПК, участі у методичних  об’єднаннях вчителів-логопедів, педагогічних нарадах,  оформленні документації логопедичного пункту.

     

Секс шоп Купить мед. справки