postheadericon Важливо знати!

Пальчики допомагають розмовляти

З кожним роком все частіше можна спостерігати паралельно із затримкою мовленнєвого розвитку у дітей також і різні рухові відхилення. Насамперед це стосується артикуляційної моторики в сукупності з загальною руховою незграбністю, порушенням тонких рухів пальців рук – відразу ж спостерігається їх уповільнена, а часто і хаотична, незлагоджена робота.

Значні труднощі виникають у малят при відображенні певного положення пальців за запропонованим зразком, а потрібний результат не завжди досягається навіть при численних повтореннях. Малюки ледь справляються з одночасними рухами пальців правої і лівої руки. Недосконалість пальчикової моторики спостерігається і під час образотворчої діяльності: виникають значні складнощі у використанні олівця, пензлика, ножиців, дитина не може розім’яти пластилін, скачати з нього кульку, ковбаску, зліпити потрібну фігуру. Моторна незграбність пальців створює певні незручності й труднощі також у щоденному побуті, коли доводитися защібати ґудзики, шнурувати черевики, вправлятися з ложкою, виделкою, ножем.

Численні дослідження фахівців доводять наявність взаємозв’язку між рівнем мовленнєвого розвитку і рівнем сформованості тонких рухів пальців рук. Таким чином, розвиваючи дрібну моторику, ми одночасно формуємо моторику артикуляційну, що в подальшому сприятиме загальному мовленнєвому розвитку дитини.

Найбільш результативними у розвитку пальчикової моторики є:

  • пальчикова гімнастика;

  • вправи з використанням дрібних предметів (ґудзиків, камінчиків, намистин, мозаїки тощо);

  • письмові вправи у спеціальних зошитах (формують графічні навички).

Різноманітні ігрові вправи слід проводити протягом дня:

  • під час ранкової зарядки;

  • на прогулянці;

  • під час інших режимних моментів.

Використовуйте будь-який зручний момент, підключайте творчу уяву для формування стійкого інтересу до такого виду діяльності.

Пропонуючи малюку ігровий матеріал, потрібно дотримуватися принципу «від простого до складного». Нові вправи повинні розучуватися послідовно, поетапно, з оптимальним навантаженням і часто повторюватися. Подібні завдання не тільки викликають у дітей цікавість, вони здатні підвищити психічний тонус, поліпшити працездатність.

Ігрові вправи для формування тонких рухів пальців рук:

  • «Кільце для мами» (великим і вказівним пальцем однієї руки зробити коло, решта – підняті вгору), «Окуляри для бабусі» (та ж дія двома руками), «Вчимо братика ходити» (великі і вказівні пальці круговими рухами у формі «вісімки» по черзі торкаються один до одного).

  • «Клубочок для бабусі» – змотування пряжі в клубок.

  • «Допоможи Попелюшці відібрати квасолю (горох, крупу …)» – з суміші насіння то одним, то іншим пальцем відібрати в окремі гірки насіння одного виду; другий варіант – в глибоку тарілку насипати насіння двох або декількох видів, великим і вказівним пальцями брати насіння і сортувати в тарілки менших розмірів.

  • «Шнурування», «Обведення і штрихування трафаретів», «Шиття по контуру», «Зав’язування ляльці банта» – виконання відповідних дій.

  • «Дружня сім’я»

Цей пальчик – дідусь,

Цей пальчик – бабуся,

Цей пальчик – тато,

Цей пальчик – мама,

Цей пальчик – я.

Ось і вся моя сім’я.

Дорослий пропонує дитині стиснути долоні. Проговорюючи слова потішки, пальці рук, починаючи з великого, торкаються один до одного, як ніби вітаються. На останній рядок пальці стискаються в «замок».

«Як заєць плутає сліди» – великий палець правої руки торкається до мізинця лівої руки, а мізинець правої – до великого лівої руки. Далі в такому ж порядку торкаються один до одного безіменні і вказівні пальці. У конці «плутанини» разом стикаються середні пальці. Ці ж рухи повторюються в протилежному напрямку, починаючи з середніх пальців.

Працюючи так систематично, ми формуємо координацію, швидкість, силу тонких рухів пальців. З часом дитина буде виконувати всі вправи, швидко і легко переходити від одного виду діяльності до іншого. А це позитивно позначиться на всіх психічних процесах і насамперед на мовленнєвому розвитку.

Поради логопеда уважним батькам

/Files/images/anmatsya/7074.gif

Ви народили найрозумніше і найкрасивіше дитя, яке схоже на Вас! Приємно тішитися від ніжного Агу, пускань у відповідь бульок зі слинки, імітувань голосу мами чи інтонації тата. Найкраща у світі посмішка немовляти заспокоює Вас. Пізніше маленьке єство починає спілкуватись з Вами і Ви розумієте, що, ось, нарешті, – ви батьки! Зі спілкування починається пізнання навколишнього світу. Спілкування, врешті, допомагає виховувати крихітку… А далі – перші слова, речення, які перетворюються у смішні висловлювання. І знову це тішить вас. Вам здається , що все гаразд і Ви заспокоюєтесь. Немає звука, незвична вимова – вибалакається! Хтось радить логопеда, – нічого, встигну!…

Психофізичне виховання дитини починається і формується у ранньому дитинстві, в сім»ї, на прикладі мовлення рідних та близьких людей: матері, батька, дідуся, бабусі,старших сестер та братів… Уважні батьки помічають, що дитина ніби копіює дорослого, намагається повторювати певні рухи, в тому числі і язиком, губами, ніби намагається показати, яке чемне і слухняне ваше творіння!…

Існує думка, що мовлення дитини розвивається самостійно, без спеціального втручання та допомоги дорослих. Начебто дитина сама оволодіває правильною вимовою. Насправді ж невтручання у процес формування дитячого мовлення майже завжди стає причиною відставання дитини в розвитку. Мовленнєві недоліки обростають різноманітними психологічними вадами і з великими труднощами переборюються у наступні роки. Саме тому важливо, щоб у родині були створені умови для формування мовлення дитини, починаючи з раннього віку. Дуже важливо, щоб з раннього віку немовля чуло правильне, чітке мовлення, на фоні якого буде формуватися його особисте. Покажіть дитині, як брикати губами, облизуватись язиком, спробуйте показати, як ви надуваєте щічки, посміхаєтесь. Грайтесь з немовлям і воно відповість! Невпевнені рухи? Але це стане початком формування мови, в тому числі і звуковимови.

Коли дитятко підросте, не говоріть до нього його мовою: «пісьлі», замість «пішли», «мольоцько», замість «молоко», – це гальмує розвиток мовлення. Потрібно чітко вимовляти складні слова, деколи багато раз, лице в лице. Щоб дитина не тільки відтворила на слух, але і скопіювала ваші рухи, зазираючи до вашого рота . Звертайтесь безпосередньо до дитини, і вона матиме мотив до відповіді. ( Потрібно привчати своє чадо дивитися на того, хто говорить. Тільки тоді воно перейматиме правильну артикуляцію.)

Дослідження показують: для того, щоб дитина успішно оволоділа словом, вона має його почути багато разів, а щоб почала активно його використовувати у власному мовленні, – ще більше ( близько 70 – 90 разів ). Тобто нові слова Вашим малятам потрібно повторювати частіше. І саме батьки, а не вихователі чи психолог повинні знати свою дитину найкраще, займаючись з нею у вільний час, зрозумівши, що їй під силу , а що ні.

В нормі, діти двох років починають складати речення. А на 5 – 6 році життя вміють конструювати речення в умовах конкретної ситуації. Тому важливо дитину навчити слухати запитання і давати на них відповідь. Описувати предмети, порівнювати їх між собою – це простимулює у дитини самостійні висловлювання.

Вчасне невиправлення мовленнєвих вад призводить до порушення та затримки загального розвитку дитини, до труднощів у сприйманні та аналізі як навчального матеріалу, так і сучасних реалій. Тому логопеди завжди попереджають батьків, та застерігають їх від легковажного ставлення до проблем мовлення їхнього малюка .

Причини мовленнєвих порушень

При нормальному ході мовного розвитку не пізніше, ніж до 5-6 років дитя повинне опанувати правильну вимову всіх звуків мови. Якщо ж цього не відбувається, то така затримка свідчить про наявність якихось особливих причин, що заважають дитині своєчасно опанувати правильну вимову звуків мови. Тут вже доводиться говорити про порушення, дефекти звуковимови, що вимагають спеціальної логопедичної допомоги.

З неправильною вимовою звуків у дітей ми зустрічаємося дуже рано, вже в молодших групах дошкільної установи. Проте там найчастіше спостерігаються тимчасові (фізіологічні) порушення звуковимови./Files/images/shabloni/tani61.jpg

У міру дозрівання мовного апарату дитини поступово удосконалюється і його звуковимова, все більш і більш наближаючись до зразка мови дорослого.

Абсолютно необхідною умовою є правильна, виразна і некваплива мова дорослих людей, що оточують дититу. Це той зразок для наслідування, якому дитя слідує в нелегкому для нього процесі опанування правильної вимови звуків. Якщо ж такий зразок відсутній, то засвоєнню дітям правильної артикуляції звуків різко важко або навіть стає неможливим. Про це свідчать, на приклад, випадки досить широко поширеною «родинної картавості», яку дитя засвоює, наслідуючи батькам.

Зовсім неприпустимо «сюсюкання» дорослих з дитиною. Тут вона позбавляється не лише правильного зразка для наслідування, але навіть і стимул-реакції для поліпшення своєї звуковимови: адже дорослим подобається його мова, і вони самі наслідують їй!

Причинами патології дитячої мови можуть стати:

Різні несприятливі дії, як у внутріутробному періоді розвитку, так і під час пологів.

Від часу ураження в значній мірі залежить характер аномалії розвитку мозку в цілому. Найбільш важке ураження мозку під впливом різних шкідливостей (інфекцій, інтоксикацій) зазвичай виникає в період раннього ембріогенезу, наприклад, на 3-4 місяці внутріутробного життя, в період найбільшої диференціації нервових клітин. Залежно від того, які відділи нервової системи найінтенсивніше розвиваються в період впливу того або іншого шкідливого чинника, недорозвинення може стосуватися переважно рухових, сенсорних, мовних або інтелектуальних функцій. Серед причин, зухвале пошкодження або недорозвинення мозку, найбільш частими є інфекції або інтоксикації матері під час вагітності, токсикоз, родова травма, асфіксія – недостатність кисневого постачання мозку, несумісність крові матері і плоду по резус-фактору, захворювання центральної нервової системи.

Різні захворювання в перші роки життя дитини. Особливо згубними для розвитку мови є часті інфекціонно-вірусні захворювання, менінгоенцефаліт і ранні шлунково-кишкові розлади.

Травми черепа, що супроводжуються струсом мозку.

Спадкові чинники. Наприклад, природжені дефекти мовного апарату: незрощення верхньої губи, щелепи, м′якого і твердого піднебіння; масивні і короткі під′язикові вуздечки; зміни форми і відносної величини щелеп; патологічне розташування і форми зубів верхньої і нижньої щелеп.

Таким чином, велика роль у виникненні мовних порушень, у тому числі і спільного недорозвинення мови, належить генетичним чинникам. У цих випадках мовний дефект може виникнути під впливом навіть незначних несприятливих зовнішніх дій.

Куріння під час вагітності, вживання алкоголю.

Несприятливі соціально – побутові умови, що приводять до мікросоціальної педагогічної занедбаності, порушенням емоційно-вольової сфери і дефіциту в розвитку мови.

Токсикоз вагітності, не залежно від терміну вагітності.

Якщо вплив цих чинників поєднується хоч би з нерізко вираженою органічною недостатністю центральної нервової системи або з генетичною схильністю, то порушення мовного розвитку набувають стійкішого характеру і виявляються у вигляді спільного недорозвинення мови.

Секс шоп Купить мед. справки