ЕБОЛА
Хвороба, спричинена вірусом Ебола – гостре інфекційне захворювання, з вираженим геморагічним синдромом у тяжкій формі, що часто має летальні наслідки.
Вірус Ебола— загальна назва для 5 видів роду Ebolavirus з родини філовірусів. Вірус було названо на честь річки Ебола (Заїр), де він вперше був виділений.
Зараження відбувається парентеральним і контактно-побутовим шляхами при тісному і тривалому контакті з хворими (напр. при догляді) через потрапляння рідин з організму хворого на ушкоджену шкіру чи слизові оболонки.
Збудники
Збудниками гарячки Ебола є 5 видів вірусів роду Ebolavirus, що належать до родини Filoviridae: Заїр, Судан, Таї Форест (раніше — Кот-д’Івуар), Бундібуджо і Рестон.
У людини клінічно виразні прояви хвороби зумовлюють тільки перші 4. Великі спалахи гарячки Ебола (до 90%) спричинюють види Заїр, Судан і Бундібуджо. Вид Заїр спричинив останню найтяжчу епідемію 2014–2015 рр., що триває й досі в Західній Африці.
Шляхи передачі інфекції
Вірус передається людям від диких тварин (мавпи, летючі миші, антилопи та ін.) і поширюється серед людей – від людини до людини.
Поширення гарячки Ебола від людини людині відбувається через пошкоджені шкірні покриви або слизову оболонку з кров’ю, виділеннями або іншими рідинами організму інфікованих людей, а також через контакт з поверхнями і матеріалами (наприклад, постільними речами, одягом), що забруднені такими рідинами.
Частіше за інших на ризик інфікування наражаються медичні працівники, члени сім’ї та оточення хворого, люди, які вступають в безпосередній контакт з тілами під час похоронних ритуалів.
Ознаки та симптоми
Інкубаційний період становить від 2 до 21 днів (частіше 7-8 днів).
Хвороба починається раптово: з’являється інтенсивний головний біль, переважно в лобових чи потиличних ділянках, температура тіла підвищується до 39–40 °С, виражена сухість, дере в горлі. На 2–3-й день хвороби з’являються біль у животі, пронос, блювота. При тяжких формах на 4–5-й день хвороби розвивається макулопапульозне (кіроподібне) висипання, більш інтенсивне на нижній половині тулуба і розгинальній поверхні кінцівок, ін’єкція кон’юнктиви. Ці явища супроводжуються кровотечами з ясен, носа, появою крові у випорожненнях та блювотних масах, проносом, що викликає глибоку дегідратацію, сухістю в роті, що заважає прийому їжі та води. Смерть настає в 60–85% тяжких випадків на 7–9-й день при явищах шоку.
Перші симптоми (т.з. «суха стадія»):
- раптова поява лихоманки;
- м’язові болі;
- головний біль;
- біль у горлі.
Більш пізні симптоми (т.з. «волога стадія»):
- блювота;
- діарея;
- висипання;
- порушення функцій нирок і печінки;
- внутрішні та зовнішні кровотечі (наприклад, виділення крові з ясен, кров у випорожненнях).
Лабораторні тести виявляють низькі рівні білих кров’яних клітин і тромбоцитів із підвищеним вмістом ферментів печінки.
Ускладнення
- геморагічний шок;
- крововиливи в надниркові залози з розвитком їх гострої недостатності;
- гостра серцево-судинна недостатність;
- набряк легень;
- набряк-набухання головного мозку (ННГМ);
- зрідка гостра печінкова недостатність.
Ці ускладнення можуть стати і безпосередніми причинами смерті. Може відбуватися активація або приєднання бактеріальної інфекції переважно у вигляді сепсису через проникність кишкового бар’єру на пізніх стадіях і потрапляння у кров кишкової мікрофлори. У вагітних жінок хвороба часто ускладнюється викиднями, у чоловіків — орхітом. Прогноз загалом несприятливий, летальність серед госпіталізованих хворих 60-90 %, при внутрішньолікарняних спалахах сягає 100 %.
Лікування
Спеціального лікування хвороби, спричиненої вірусом Ебола не існує, хворих лікують симптоматично, проводять підтримуючу терапію. Лікування спрямоване на зменшення явищ інтоксикації, дегідратації, геморагічних проявів, усунення розладів гемодинаміки, боротьбу з геморагічним шоком, ННГМ, іншими проявами хвороби.
Наразі проводиться оцінка низки потенційних засобів лікування, включаючи продукти крові, імунні та лікарські терапії.
Профілактика
Захист від зараження гарячкою Ебола полягає в попередженні інфікування, включає такі заходи як:
- миття рук,
- попередження контактів із рідинами людей з підтвердженою гарячкою Ебола чи підозрою на неї,
- при догляді за хворими слід використовувати рукавички та засоби індивідуального захисту,
- після відвідування хворого та догляді за ним необхідно регулярно мити руки,
- використання знезаражених медичних інструментів,
- контакт з тваринами лише із використанням захисного одягу,
- теплова обробка продуктів тваринництва ,
- уникнення сексу з людьми, що одужали від гарячки Ебола, як мінімум протягом трьох місяців після виникнення симптомів захворювання та уникнення будь-яких контактів з фізіологічними рідинами.
Експериментальна вакцина проти вірусу Ебола продемонструвала високий профілактичний ефект щодо цього смертельного захворювання в рамках широкомасштабного випробування, проведеного в Гвінеї. Дослідження вакцини, що називається rVSV-ZEBOV, проводилося в 2015 році в рамках випробування, в якому взяли участь 11 841 осіб. Серед 5 837 осіб, які отримали вакцину, не було зареєстровано жодного випадку захворювання на гарячку Ебола через 10 або більше днів після вакцинації. У той же час серед осіб, які не отримували вакцину, через 10 або більше днів після вакцинації було зареєстровано 23 випадки захворювання.
Статистика
Країни, в яких було зафіксовано спалахи гарячки Ебола: Демократична Республіка Конго, Гана, Гвінея, Ліберія, Малі, Сьєрра-Леоне, Нігерія, Сенегал.
Гарячка Ебола в Республіці Конго:
З початку спалаху 11 травня 2018 року станом на 2 січня 2019 року було зареєстровано 608 випадків захворювань гарячкою Ебола (560 підтверджених, 48 ймовірних), у тому числі 368 смертей (320 підтверджених та 48 можливих випадків). Нові випадки повідомляються у тих регіонах, де тривалий період не реєструвались нові захворювання, що підкреслює необхідність підтримки посиленого епіднагляду та зниження ризику повторного занесення вірусу Ебола. Значна частина випадків виявляється серед осіб, які раніше не були ідентифіковані як контактні.
Ймовірність того, що громадяни ЄС, які живуть або подорожують до районів Конго, що постраждали від гарячки Ебола, зазнають захворювання, є низьким, якщо вони дотримуються відповідних запобіжних заходів. Загальний ризик занесення та подальшого поширення гарячки Ебола в ЄС дуже низький. Однак, ризик може бути усунений тільки у разі припинення передачі на місцевому рівні.
На базі української вірусологічної референс-лабораторії Центру громадського здоров’я МОЗ України можна визначити збудників Еболи, Крим-Конго геморагічної гарячки а також хантавірусної інфекції, гарячки Денге, гарячки Чикунгунья, гарячки Західного Нілу, кліщового енцефаліту.