27 лютого 2019 року

у закладі був проведений 

семінар-практикум для педагогів:

«Експериментально-дослідницька діяльність

як чинник пізнавального розвитку»

Мета:

1. Експериментально-дослідницька діяльність в ЗДО.
2. Вікові особливості експериментально-дослідницької діяльності дошкільників.
3. Характерні ознаки дослідницької діяльності.
4. Дослід як засіб пізнання.
5. Організація експериментально-дослідницької діяльності на заняттях та в повсякденні.

Хід:

ВСТУП

З дивовижним постійно змінним світом природи дитина починає знайомитися з перших років життя. Її приваблюють шум дощу, шелест листя, яскравий метелик, що здійнявся над запашною квіткою, кумедне пухнасте кошеня і перламутрові рибки в акваріумі. Дітям подобається гуляти на подвір’ї, лазити по деревах, милуватися квітами, годувати домашніх улюбленців. Для дитини кожен прожитий день – це справжнє відкриття. Адже її оточують численні чудові перетворення, кожне із яких – таємниця. Маленький жолудь перетворюється на величезного дуба, жовта кульбабка за ніч стає пухнастою білою кулькою, неповоротка гусінь раптом злітає в небо легким витонченим метеликом. Малюки намагаються зрозуміти світ, обстежуючи його не тільки візуально, а й на дотик, смак, нюх, тобто залучаючи всі органи чуття. То ж, спостерігаючи за всім цим природнім дивом дуже багато запитань: як? чому? звідки? зароджується у маленькій дитячій голівці.
Формування у дітей природо – екологічної культури та екологічної свідомості – одне з найголовніших завдань сьогодення.

Сім’я і дошкільний заклад – ось де розпочинається виховання в дитині інтересу до навколишнього світу. Для розвитку пізнавальної активності дітей ми часто звертаємось до пошуково-дослідницької діяльності. Пошуково-дослідницька діяльність з дітьми – це особливий і дуже непростий вид діяльності. Саме він дає дітям можливість спілкуватися з однолітками, з дорослими, здійснювати з об’єктами різноманітні перетворення, виявляти їхні істотні зв’язки з явищами природи, з життєдіяльністю людини, вчить аналізувати й самостійно робити висновки.
Дошкільники охоче беруть участь у пошуково-дослідницькій діяльності. Під час її у дітей формуються елементарні навички пошукової роботи, посилюється інтерес до живої та неживої природи, активізується інтелектуальний розвиток. А винагородою за допитливість та роботу над поставленими завданнями для малюків є їхні самостійні відкриття у світі природи. Самостійно здобуті знання під час дослідів та експериментів залишаються в пам’яті дітей надовго і формують підґрунтя для нової розумової і творчої пошуково-дослідницької діяльності.

Вікові особливості експериментально-дослідницької діяльності дошкільників

Як же ми організовуємо пошуково-дослідницьку діяльність з дітьми у нашому дошкільному навчальному закладі? Перш за все ми створили у дошкільному закладі оптимальні умови для розвитку дослідницьких умінь дітей, практичного пізнання ними навколишнього світу і впорядкування їхніх уявлень про явища, об’єкти довкілля та їх взаємозалежність. Першим реальним кроком у цьому напрямку є створення сітки-плану проведення дослідів на певний період ( за бажанням вихователів на місяць, квартал, рік). 2 крок – створення умов для проведення пошуково-дослідницької діяльності в ДНЗ.

У кожній віковій групі створені куточки живої природи, в молодших групах оформлено центри води і піску, де діти можуть більше дізнаватися про властивості об’єктів природи. Для вихованців старших груп створено куточки експериментування, в яких розміщено різноманітні матеріали та обладнання для дослідів. Окремо ми створили міні-лабораторію в методичному кабінеті, так як деякі предмети, речовини, матеріали не можна зберігати в групі. Вихователі всіх вікових груп мають можливість проводити тут заняття, досліди, експериментування з невеликими групами дітей або індивідуальну роботу. Тут є все необхідне для набуття дітьми власного пізнавального досвіду.

Так, для проведення пошуково-дослідницької діяльності з дітьми у нашій міні-лабораторії є:

– спецодяг (халати та фартухи, клейонки різних розмірів;

– скляний посуд (склянки, пробірки, мензурки, банки);

– пластиковий посуд різний за формою, величиною (стаканчики, лійки, поливалки)

– дрібні матеріали (гвинтики, ґудзики, палички, соломинки, хутро, папір, пластилін, пісок, цукор, сіль, );

– прилади (термометри, ваги, годинники, ліхтарики, люстерка, сита, лопатки, магніти, губки, дощечки;

– різноманітні речовини.

У своїй роботі вихователі нашого закладу використовують наступні форми, методи, і прийоми роботи з дітьми у пошуково-дослідницькій діяльності
а саме:

-спостереження; бесіда; досліди; експерименти, ігрові проблемні ситуації; розглядання картин, ілюстрацій; дидактичні ігри, с/р ігри, ігри-загадки, ігри-описи, конструктивні ігри; читання художньої літератури; комплексні, тематичні, інтегровані заняття; трудова діяльність; фіксація результатів досліду.

Завдання, які ставлять перед собою педагоги, організовуючи пошуково-дослідницьку діяльність наступні:

– Навчити дітей уважно й зацікавлено спостерігати за природним оточенням – дивитись і бачити, слухати і чути, пропускати отримані враження через своє серце й робити необхідні висновки;

– Розвивати в дітей пізнавальні вміння і навички, розумову активність, позитивне й дбайливе ставлення до об’єктів природи та формувати екологічну культуру.

Дослід як засіб пізнання

Досліди – це важливий шлях пізнання, вони мають велику переконуючу силу. Цінність їх полягає в тому, що під час їх проведення діти не отримують готових знань у законсервованій формі від дорослого, а здобувають у процесі пошукової діяльності. Досліджуючи те чи інше явище чи об’єкт природи, дитина отримує знання у певній логічній послідовності. Крім того, під час проведення дослідів у природі дошкільнята мають змогу відчути красу природи, побачити в ній початок життя листочка, квітки, зрозуміти, чому змінюється напрямок вітру, чому вода перетворюється на лід, куди зникає сонячний зайчик.

Kpім цього досліди цінні ще й тим, що дають можливість стежити за ходом явища і відтворювати їх щоразу з повторенням умов.

У своїй роботі вихователі використовують такі види дослідів, а саме:

Ілюстративний або демонстраційний (виявляючи та з’ясовуючи з дітьми властивості предметів та явищ, вихователь сам проводить дослід, а діти лише спостерігають, а потім всі разом роблять висновки);
Навчальний (у ході такого досліду діє кожна дитина. Цьому виду дослідів наші вихователі надають перевагу, оскільки кожна дитина самостійно перевіряє гіпотезу, поставлену на початку досліду, знаходить відповіді на свої питання, перевіряє свої знання та можливості).

Педагог має підтримувати кожну висловлену дитиною думку чи припущення, не критикувати і не підганяти юного дослідника з висновками. За необхідності потрібно ставити навідні запитання, на чомусь зосередити увагу дитини.

Пошуково-дослідницьку діяльність наші вихователі використовують у всіх видах дитячої діяльності. Основою роботи є заняття комплексного типу, на яких велику увагу приділяють розв’язанню проблемних завдань як-от: «діти, як ви вважаєте, чому…», «як довести,що…», «що вийде, якщо…» і так далі. Це дає дітям можливість краще розуміти причинно-наслідкові зв’язки у довкіллі.

Так, розвиваючи комунікативно-мовленнєві здібності дітей, вихователі пропонують вихованцям використати відповідні картки-схеми, за допомогою їх здійснити уявну мандрівку до якого-небудь об’єкта природи, а потім скласти розповідь від свого імені.

Розгорнута пошукова діяльність використовується при ознайомленні з природою дітей старшого дошкільного віку. Але використання її окремих компонентів – пошукових дій, можна починати з молодшої групи. Для встановлення впливу вологи на пластичність піску та глини в іграх дітей молодшого дошкільного віку вихователь пропонує виліпити пиріжок з сухого піску, потім з вологого і запитує: “чому з початку пиріжок не вийшов? 3 якого піску можна виліпити його?”.

Перші елементарні досліди діти у цьому віці можуть проводити з папером, картоном і т. д.
Дітям старших груп подобається така форма роботи як «Аукціон ідей». Під час проведення такого аукціону діти описують характерні особливості запропонованого об’єкта чи матеріалу і оцінюють їх з точки зору практичного застосування людиною у теперішньому часі і в майбутньому.

На заняттях з математики вихователі не лише навчають дітей рахувати, вимірювати, порівнювати, а й використовувати ці навички у пошуково-дослідницькій діяльності, самостійно аналізувати і робити висновки та певні припущення.

З досвіду роботи педагоги нашого закладу відмітили, що найбільшої результативності пошуково-дослідницька діяльність досягається під час реалізації проектів. Так, у ході проектів в середній та старших групах №5, №3 вихователі змогли створити ситуації успіху для кожної дитини завдяки диференційованому підходу проведення пошуково-дослідницької діяльності. Для самоствердження дітей дуже важливо підтримати ініціативу й активність кожного вихованця та наповнити його життя яскравими враженнями і відкриттями. Для прикладу, у реалізації проекту «Диво-овочі» за допомогою цікавих дослідів, спостережень діти ознайомилися з особливостями певних овочів, їхніми лікувальними властивостями, навчилися практично використовувати набуті знання.
Знання про природні явища здобуті на заняттях, активізуються, уточнюються, поглиблюються під час пошуково-дослідницької діяльності на прогулянках, під час цільових екскурсій, у міні-лабораторіях куточків природи, у процесі трудової і побутової діяльності. Прості, доступні дітям досліди бувають короткочасні, коли одразу пояснюється певне явище або властивість предмета, а бувають і тривалі дослідження – коли діти вчаться певний час спостерігати одне й те саме явище, а відтак робити узагальнення і висновки.

З досвіду роботи наших педагогів в даному напрямку хочу зазначити, що доцільно проводити пошуково-дослідницьку діяльність з дітьми щомісяця, опрацьовуючи одну тему протягом тижня, узагальнювати набуті знання на тематичному занятті з природи або комплексному занятті, а конкретні явища чи властивості під час індивідуальної роботи в міні-лабораторії та під час спостережень з елементами дослідницької діяльності на прогулянках в ІІ половину дня.

Обов’язковим кроком у пошуково-дослідницькій діяльності є те, що результати дослідів треба обов’язково фіксувати у довільній формі за бажанням: у щоденниках, екранах, альбомах, малюнках, фотографіях, іт.д. І, звичайно, необхідно частіше залучати батьків до участі у проведенні пошуково-дослідницької діяльності у своєму дошкільному закладі.

Широке використання дитячого експериментування у різних сферах життєдіяльності дошкільників дає змогу максимально реалізувати потребу наших вихованців у нових враженнях, знаннях, самоствердженні.

СТРУКТУРА ДОСЛІДНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Природознавчі  дослідження  є  одночасно  продуктом  і  процесом. Як продукт  природознавчі дослідження  є  організованим об’ємом знань про фі-зичний і природний світ. Як процесс — це спостереження та експериментува-ння, Дуже важливо, щоб  діти  брали  участь  у процесі дослідження природи, оскільки  ті вміння, які  вони  розвинуть  у  собі, будуть  переноситися  в інші навчальні  дисципліни  й  стануть  в  нагоді  впродовж  усього  життя. До  цих вмінь  належать  спостереження,  порівняння,  опис,  передбачення,  повідом-лення, класифікація та вимірювання.

Структура досліду має багато спільного з спостереженнями.

Перший етап – підготовка до пошукової діяльності в природі – має бути спрямований на виявлення їхніх знань про певні об’єкти та природні явища і створення атмосфери зацікавленості.

Цьому сприятимуть доречно поставлені запитання, цікава розповідь дорослого. Так, наприклад під час гри малят з повітряними кульками вихователь може запитати: „ Як ви гадаєте, яка з повітряних кульок важча: та, що наповнена повітрям, чи порожня?”.

Другий етап – початок досліду. Він розпочинається із висування припущень. Якщо діти мають необхідні знання, вони можуть самі висувати припущення у вигляді певних висловлювань. (Легка та кулька, що може літати, тобто наповнена повітрям). Якщо вони будуть правильні: вихователеві слід підтвердити це дослідом. Неправильні припущення треба спростувати. Після цього дослід має обговорюватися. Всі умови в перебігу обговорення повинні бути однакові, окрім якоїсь одної. Це необхідно для того, щоб забезпечити чистоту експерименту. Наприклад, щоб перевірити наведене вище припущення, необхідно зважити обидві кульки, вагу яких ми порівнюємо, тобто наповнену повітрям і порожню. Та спочатку треба перевірити, чи однакові за всіма параметрами: кольором, формою, розміром. А щоб переконатися в тому, що вони однакові і за вагою, обидві кульки слід зважити перш ніж одну з них наповнити повітрям.

Третій етап – перебіг досліду та подальший обмін думками. В наведеному прикладі – одну з кульок наповнюють повітрям і знову зважують на терезах. Результати зважування порожньої кульки і кульки, яку наповнено повітрям порівнюють.

Четвертий етап – заключний, на якому відбувається обговорення результатів досліду. Отже, робляться певні висновки, тобто початкові припущення підтверджуються або спростовуються.

Залежно від обсягу та складності організації і проведення дослід може бути як цілим заняттям, так і його компонентом. Слід пам’ятати, що нові знання як результат самостійного „ відкриття ” дитини мають формуватись на знаннях, попередньо нею засвоєних. Отже, нескладні досліди проводять під час занять, екскурсій у природу, прогулянок, цільових прогулянок та праці в природі з метою закріплення, узагальнення та систематизації знань дітей дошкільного віку.

 ДОСЛІДИ ДЛЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

ДОСЛІДИ ДЛЯ ДІТЕЙ З ВОДОЮ

Завдання: Закріплювати знання дітей про властивості води  (чиста, прозора, брудна, каламутна,  забруднена,   кольорова,  тепла,  холодна,   розливається, ллється, капає). Формувати у дошкільнят переконання, що вода  — це рідина, її   не  можна  поставити,  покласти. Розвивати    спостережливість,  допитливість, здатність   встановлювати   найпростіші зв’язки  і  взаємозв’язки в стані речовин.

ДОСЛІДИ ДЛЯ ДІТЕЙ З ПОВІТРЯМ

Завдання: експериментальним  шляхом довести, що повітря має вагу. Закріпити  знання  дітей  про  те,   що повітря є скрізь навколо нас, його містять всі оточуючі  порожнисті предмети, такі  матеріали,  як пісок, земля, вода тощо. Уточнити уявлення дітей про те, що повітря  — складова життя людини. Розвивати уважність, допитливість.

ДОСЛІДИ ДЛЯ ДІТЕЙ З ҐРУНТОМ ТА ПІСКОМ

Завдання: продовжувати вчити дітей розрізняти вологу та суху землю, показати властивості піску.

ДОСЛІДИ ДЛЯ ДІТЕЙ З ЛЬОДОМ

Завдання: Продовжити розширювати знання про деякі властивості води (при замерзанні вона перетворюється в лід; він холодний, слизький, від нагрівання перетворюється на  воду. Розвивати  спостережливість, допитливість. Спостереження бажано проводити за будь-якої погоди, а також вибирати  такі місця, де  льодяні  бурульки  бувають  по-різному освітлені протягом  дня. Для повноти  уявлень  наповнити  посуд  водою і домогтися утворення льоду в різних формах і різного кольору.

ДОСЛІДИ ДЛЯ ДІТЕЙ З СНІГОМ

Завдання: вчити  дітей  розрізняти  і  називати ознаки снігу (білий, холодний, може  бути  пухким, розсипчастим  при  перенесенні  у  приміщення  сніг  перетворюється  на  чисту  або брудну  воду, а вода на дворі у лід); розвивати причинно-наслідкові зв’язки, виховувати спостережливість.

ВИСНОВКИ

Досліди — це важливий шлях пізнання. Цінність їх полягає в тому, що для власної діяльності діти не отримують готових знань від педагога. Дослід-жуючи те чи інше явище, дитина отримує знання у певній логічній послідов-ності. Так, наприклад,вода, винесена на мороз, спочатку вкривається кіркою, шматочками льоду, а потім стає  льодом;  лід, коли його підігрівати, стає  хо-лодною  водою,  потім  теплою, гарячою  і  парою; пару  охолоджують,  вона стікає на холодному предметі й знову стає водою.

Особливість системи пошуково-дослідних дій  як  структурного  ком-понента  всієї  діяльності  полягає  в  тому, що у дітей формуються   здібності розглядати    конкретні   природні  об’єкти. Діти    не   лише   сприймають   їх властивості, а  й  виділяють, оцінюють  справжні  необхідні умови здійснення природних процесів.

При ознайомленні з об’єктами неживої природи, перед  дітьми постає мета: на  основі  аналізу  умов  зовнішнього  середовища  і характеристики їх властивостей   визначити   можливі   процеси. Під  час  таких  дослідів  аналі-зуються  властивості  об’єктів  природи,  їх  змінюваність, умови, за яких одні властивості  переходять  в  інші. На  основі  проведення  дослідів  вихователь формує   уявлення,  світосприйняття  об’єктів   неживої  природи. Конкретні   пошуково-дослідні   дії здійснюються дітьми у формі аналізу досліджуваних   процесів.   Правильне   розв’язання  завдань  вихователь   може   розцінювати також  як  розуміння  дітьми  причинно-наслідкових    зв’язків  між об’єктами природи   і  процесами,  які  відбуваються за певних умов. Систематична  дія-льність  дітей  набуває  характеру пошуково-пізнавальної діяльності, спрямо-ваної на планомірний  аналіз властивостей об’єктів природи і зовнішніх умов їх існування.

Отже, пошуково-дослідницька діяльність дітей в неживій природі  є важливою ланкою в екологічному, моральному, естетичному  розвитку  та соціалізації  дошкільника загалом.

Хочу застерегти від типових педагогічних помилок при здійсненні пошуково-дослідницької діяльності, а саме:

• відсутність системи проведення дослідів;
• надання переваги фронтальним формам роботи;
• обмеження свободи дитини;
• монолог дорослого;
• перетворення досліду на бесіду.

А ще треба завжди пам’ятати про правила безпеки під час проведення дослідів, експериментів.

Цьому треба навчати дітей:

• не штовхати одне одного під час досліду;
• працювати акуратно й чисто;
• нічого не брати до рота;
• не торкати під час досліду обличчя й очі;
• тримати руки чистими;
• прибирати за собою робоче місце.

Правильно організована пошуково-дослідницька діяльность з дітьми дошкільного віку є завжди результативною.

Результативність пошуково-дослідницької діяльності полягає в тому, що діти:

• мають упевненість у своїх силах і здібностях;
• самостійно знаходять альтернативні шляхи пошуку;
• розвивається в дітей чуттєвий досвід, нетрадиційне мислення;
• діти навчаються висловлювати оригінальні ідеї;
• намагаються самостійно розв’язати проблеми;
• у дітей формується сталий інтерес до експериментування.

Я бажаю всім вам плідної, успішної праці в організації пошуково-дослідницької діяльності з дошкільнятами, а позитивні результати не забаряться і швидко дадуть про себе знати.

 

30 жовтня 2018 року

у закладі був проведений 

семінар-практикум для педагогів:

«Літературний проект як засіб формування розмовного мовлення дошкільників»:

Мета:

1.Ознайомлення з технологією літературного проекту.

2.Планування та реалізація літературного проекту під час практичної роботи з дітьми.

3.Складання інтелектуальних карт.

4.Конструювання літературного проекту.

 

ХІД:

Вихователь-методист вітається з учасниками семінару-практикуму і пропонує їм об’єднатися в групи, виконавши вправу.

Вправа «Склади картинку»

Вихователь-методист розкладає на столах ілюстрації до відомих казок. Кожен учасник отримує пазл — частинку ілюстрації до однієї з них. Вихователі мають знайти ту картинку, частиною якої є їхній пазл. Відтак вони складають пазли, займають місця за відповідними столами й об’єднуються в команди по 4-5 учасників.

Вихователь-методист: Як ви вже, напевно, здогадалися, тема нашого семінару-практикуму пов’язана з літературними творами. Щойно ви склали ілюстрації-пазли до відомих вам казок. У процесі роботи ми разом зберемо ще один пазл. Погляньте на дошку.

Вихователь-методист хаотично розміщує на дошці шість частин пазла.  З одного боку на них вказаний номер, а з другого — запитання чи ключове слово.

Вихователь-методист: Цей пазл допоможе нам дізнатися більше про один зі способів інтегрування, взаємопроникнення, літературних творів в освітній процес — літературний проект. Щоб скласти пазл, ми почергово відкриватимемо його частинки й відповідатимемо на запитання.

Вихователь-методист перегортає першу частинку пазла, прикріплює її на дошці зворотним боком і зачитує запитання.

Вихователь-методист: Що таке літературний проект? Спробуймо з’ясувати це разом під час виконання вправи.

Вправа «Асоціації»

Учасники кожної групи ділять аркуш паперу на дві колонки, у яких записують асоціації до слів «літературний» і «проект». Після цього в кожній колонці виділяють ключові слова і з опорою на них формулюють, а відтак презентують своє визначення поняття «літературний проект».

Вихователь-методист: Звертаю вашу увагу на те, що одним зі способів планування освітнього процесу є методичний конструктор, який дає змогу конструювати зміст та форми реалізації певної теми на основі інтелектуальної карти. Цей спосіб планування є практичним інструментом реалізації принципу інтеграції в освітньому процесі. Водночас у межах реалізації тематичних циклів ми виокремлюємо літературний проект як ще один із таких інструментів.

В основі літературного проекту лежить текстоцентричний підхід, суть якого полягає в осмисленні ідей літературного твору та організації на їх основі різноспрямованої за формами та змістом діяльності дітей. Способом планування освітньої роботи на основі літературного твору є інтелектуальна карта, яка може або лише відображати його смислові вектори, або ґрунтовніше виокремлювати і змістові аспекти, і засоби та методи реалізації освітніх завдань. Детальніше ми зупинимося на цьому пізніше, а зараз повернімося до нашого пазла й відкриймо другу частинку. Тут маємо таке запитання: «Навіщо потрібні літературні проекти?».

Вихователь-методист уважно вислуховує думки учасників і доповнює їх своєю розповіддю.

Вихователь-методист: У кожному творі закладено потенціал, який, по суті, «лежить на поверхні». Основна ідея твору завжди зрозуміла, її легко вловити. Здебільшого це моральний урок, який спонукає оцінити вчинки персонажів та зробити висновок про те, хто є добрим, а хто — ні.

Доволі часто на цьому етапі опрацювання смислового навантаження завершують роботу з літературним твором. Утім майже кожен твір зазвичай має кілька смислів, ідей, змістових напрямів. І під час їх пошуку ми маємо змогу сповна реалізувати потенціал твору. Так, важливо розглядати літературні твори як засіб впливу на світогляд дітей, що, як відомо, є і системою поглядів на світ, і емоційним ставленням до дійсності, і духовно-моральним орієнтиром думок та вчинків. Тобто літературні твори можна використовувати як:

• засіб—інформування;
• подання та переживання морального змісту;
• емоційного впливу;
• джерело—пізнавального змісту;
• різноманітних життєвих уроків, доступних для дітей своєю ненав’язливістю та простотою.

Інакше кажучи, через художнє слово ми можемо впливати на всі складові частини світогляду: когнітивну (пізнавальну), соціально-моральну, емоційно-ціннісну, поведінкову.

Вихователь-методист відкриває третю частинку пазла й зачитує запитання: «Який формат реалізації літературного проекту?». Учасники обмінюються думками й обговорюють їх.

Вихователь-методист: Літературний проект можна реалізовувати в кількох форматах, як-от:

• самостійна освітня діяльність упродовж тижня. Такий літературний проект є самостійним тематичним циклом (за казкою Всеволода Гаршина «Жабка-мандрівниця», українською народною казкою «Кривенька качечка» тощо);
• одноденний проект за літературним твором, у межах якого упродовж одного дня планують і реалізують різні форми навчально-пізнавальної та художньо-продуктивної діяльності (за українською народною казкою «Котик і Півник», казкою Юрія Ярмиша «Найкращий подарунок» чи Оксани Лущевської «Різдвяна ялинка»);
• елементи щоденної освітньої діяльності за одним чи кількома літературними творами, які «вплітають» у зміст тематичного циклу, аби повніше реалізувати його змістові напрями (за темами «Вони живуть поряд з нами», «Краса навкруги», «Ми — різні» тощо).

Палітра літературних творів така різноманітна, що майже будь-яку тему можна проілюструвати за допомогою художнього слова різних жанрів. Пропоную дібрати деякі відомі вам літературні твори до тем, які, на ваш погляд, можуть бути розкриті за допомогою цих творів або в межах яких доречно було б ці твори використати.

Вправа «З’єднай стрілками»

Кожна група отримує таблицю з темами, а також назвами й авторами художніх творів.  Учасники за допомогою стрілок встановлюють між ними відповідності — до кожної теми добирають той твір, що допоможе її розкрити. Після цього вихователі обговорюють, чи до всіх тем вдалося дібрати твори, й роблять висновок, що один твір може бути пов’язаний із кількома темами, адже визначальними в опрацюванні твору разом з дошкільниками є майстерність педагогів, власне бачення явних і прихованих смислів твору, бажання використати всі «ресурси» тексту.

Вихователь-методист відкриває четверту частинку пазла.

Вихователь-методист: Продовжуємо складати наш пазл. І тепер нам слід подумати, як же спланувати літературний проект?

Учасники висловлюють свої думки. Вихователь-методист уточнює й доповнює відповіді учасників.

Вихователь-методист: Насамперед нагадаю, що засобом планування проекту є інтелектуальна карта, яка відображає змістові напрями твору. Що глибше ви зможете проникнути у смислові нюанси твору, вловити його багатоманітність і розширити можливості використання тексту в освітньому процесі, то змістовнішою та розгалуженішою буде ваша інтелектуальна карта.

Розглянемо приклади інтелектуальних карт і водночас зупинимося на таких способах конструювання літературних проектів:

• один твір — кілька ідей — кілька днів;
• одна тема — кілька творів;
• один твір — один тематичний день.

Вихователь-методист показує інтелектуальну карту «Кривенька качечка».

Вихователь-методист: Перший із перерахованих способів («один твір — кілька ідей — кілька днів») передбачає виокремлення кількох смислових напрямів на основі одного твору. Наприклад, усім відома українська народна казка «Кривенька качечка» може бути опрацьована як самостійний проект у межах теми «Вони живуть поряд з нами». У творі ми виокремили такі ідеї та змістові напрями, як:

• осінні зміни в природі— події казки, що відбуваються восени, дають поштовх до розширення пізнавального поля природничого напряму;
• той, хто слабший— на прикладі казки діти засвоюють, що фізична недосконалість або вада — це не причина відсторонення, адже той, хто слабший чи не такий, як усі, також може бути корисним та потрібним;
• добро потрібне всім— у казці закладено ідею співчуття та допомоги ближньому, а також ще один цікавий нюанс, який спонукає замислитися, чи кожен добрий намір є справді добрим? Які добрі вчинки потрібні тим, хто поряд з нами?
• таємниця— діти розуміють, що кожен має право на таємницю, але водночас варто поважати й таємницю іншого;
• диво-перетворення— перетворення для казкових персонажів — це спосіб стати красивими. Діти мають усвідомлювати, що в реальному житті найбільші й найліпші перетворення відбуваються насамперед у нашому серці, а справжньою красою є краса внутрішня — чисте серце та добрі справи.

Вихователі розглядають інтелектуальну карту «Краса — поруч».

Вихователь-методист: Спосіб «одна тема — кілька творів» ще можна назвати «один день — один твір — одна ідея». Під час конструювання літературного проекту в такий спосіб педагог добирає невеликі за обсягом твори, кожен з яких привертає увагу до одного з аспектів загальної теми. І на основі кількох творів діти опрацьовують різні її смислові напрями. Зазвичай такий проект триває тиждень. Наприклад, у межах теми «Краса навкруги» ми обираємо кілька творів, які допомагають осмислити такі ідеї (на основі інтелектуальної карти «Краса — поруч»):

• краса природи— за казкою Василя Сухомлинського «Соловей і Жук»;
• чистота — краса — порядок— за оповіданням Василя Сухомлинського «Соромно перед соловейком»;
• краса людини— за оповіданням Михайла Коцюбинського «Артист»;
• справжня краса— за казкою Михайла Пляцковського «Конкурс краси»;
• краса — це праця— за казкою Василя Сухомлинського «Павук і мереживо».

Вправа «Інтелектуальна карта з частин»

На столах розкладені елементи інтелектуальної карти «Краса — поруч» — картки з назвами напрямів літературного проекту й із ключовими ідеями та назвами творів. Вихователь-методист пропонує групам учасників систематизувати ці елементи, виділити головні та другорядні асоціативні й змістові компоненти, встановити зв’язки між ними та літературними творами. А відтак розкласти у вигляді інтелектуальної карти.

Вихователь-методист:

Вихователь-методист: Третій спосіб реалізації літературних проектів — «один твір — один тематичний день». Він доволі зручний та значно простіший за два попередні. Так, на основі художнього твору педагог може спланувати діяльність дітей на один день. Утім, коли не вдається здійснити все заплановане, звісно, можна продовжити опрацьовувати твір наступного дня.

Пропоную вам попрацювати з кількома літературними творами і спробувати віднайти в них можливі смислові акценти та змістові напрями.

Вправа «Складаємо інтелектуальні карти»

Групи учасників читають запропоновані їм літературні твори і складають до них інтелектуальні карти.

Орієнтовні літературні твори:

• вірш Дмитра Павличка «Нічний гість»;
• казки Василя Сухомлинського «Хризантема і Цибулина», «Старий пень»;
• вірш Світлани Зайцевої «Тигреня та його друзі»;
• казка Олени Пчілки «У пригоді»;
• українська народна казка «Котик і Півник».

Після завершення роботи групи презентують свої інтелектуальні карти.

Вихователь-методист узагальнює отримані знання та озвучує алгоритм конструювання літературного проекту. Відтак відкриває п’яту частинку пазла.

Вихователь-методист: Повернімося до нашого пазла. Пропоную відкрити наступну частинку. Відповідно до завдання, зазначеного в ній, нам слід обговорити складові реалізації літературного проекту.

Цими складовими є:

• інтегровані заняття;
• різні форми пізнавальної, художньо-продуктивної, ігрової та театралізованої діяльності;
• дидактичні та розвивальні ігри.

Тобто все те, що становить щоденний освітній процес. І в цьому немає нічого дивного. Позаяк сенс літературних проектів полягає не в пошуку незвичайних чи особливих форм організації освітньої роботи, а в єдності всіх освітніх і виховних впливів, що спрямовані на особистісне зростання кожної дитини. Літературний проект — це спілкування з дітьми, наповнене творчістю завдяки активному використанню літературних творів як джерела різноманітних життєвих смислів.

Пропоную і вам спробувати наповнити конкретним змістом деякі літературні проекти.

Вправа «Конструювання літературного проекту»

Вихователь-методист роздає кожній групі учасників такі матеріали:

• інтелектуальну карту до літературного проекту «Дюймовочка»;
• картки (різного кольору для кожної групи) до методичного конструктора з назвами різних форм роботи.

Вихователь-методист розподіляє між групами учасників пріоритетні змістові напрями на основі інтелектуальної карти — по одному чи кілька залежно від кількості груп. Педагоги мають дібрати форми роботи в межах кожного напряму. Упродовж 15 хв. учасники працюють над розробленням змісту роботи на день, вписуючи у картки обрані форми й методи роботи. Результати своєї роботи групи розміщують на фліпчарті чи дошці навколо інтелектуальної карти.

Вихователь-методист звертає увагу педагогів на те, що одну й ту саму форму чи метод роботи можна застосувати, адаптувати для різних напрямів і тем. У цьому й полягає мобільність та універсальність технології планування за принципом методичного конструктора, яку застосовують під час розроблення та реалізації літературних проектів.

Тест «Літературний проект»

Вихователь-методист роздає учасникам семінару-практикуму аркуші з тестом. Упродовж 10 хв. учасники відповідають на запитання. Результати тестування перевіряють одразу. Для цього учасники обмінюються аркушами, а вихователь-методист зачитує правильні відповіді.

Вихователь-методист відкриває останню, шосту, частинку пазла та пропонує учасникам провести рефлексію.

Рефлексія «Капелюх запитань»

Учасники по черзі витягають із капелюха папірець із запитанням.  Під час відповіді на запитання педагоги розповідають про свої враження від семінару-практикуму. Запитання можуть повторюватися.

Вихователь-методист: Наш семінар-практикум добіг кінця. Я щиро сподіваюся, що отримані знання про особливості конструювання літературних проектів неодмінно стануть у пригоді кожному з вас. Дякую всім вам за активну роботу та бажаю творчих успіхів і реалізації задуманого.